Вона хотіла бути президентом, але натомість опинилась за гратами
Автори: Кара Фокс та Едвард Кірнан, CNN

Нотатка редактора: CNN зобов’язаний висвітлювати гендерну нерівність де б вона не з’являлась у світі. Дана історія є частиною щорічного видання As Equals (На рівних).

Кігалі, Руанда – У темряві ночі Кілгалі, Ерік проходить через лабіринт цементових будинків увінчаних у гофрованому металі. Використовуючи свій телефон він освітлює дорогу під ногами, шлях скомпресованої червоної землі все ще осушеної після сезону дощів.
Після годинної прогулянки крізь ряд запаморочливих пагорбів, які утворюють столицю Руанди, він приходить до свого притулку. Ерік – чиє ім’я було змінено задля його безпеки – розповідає, що за ним слідкує уряд.
Залишатись на більш ніж одну ніч надто ризиковано. Завтра він вирушить знову.

Всередині двокімнатного будинку, оздобленого одним світильником, що прикріплений до цементної стіни, він розпочинає свою історію. Вона починається з одного імені: Діани.
Діана Рвігара колишній кандидат в президенти та активістка з жіночих прав, яка на даний час у в’язниці за межами центральної частини Кігалі, очікує суду.
37-річний бухгалтер, палкий критик президента Руанди Пола Кагамі, виставила свою кандидатуру на виборах за три місяці до голосування в серпні 2017 року. Вона була єдиною кандидатом-жінкою у опитуванні.
Але її кампанія була короткотривалою. Виборчі органи усунули її, стверджуючи, що вона підтасувала кількість підписів потрібних для затвердження і звинуватили її у представленні імен мертвих людей, що вона в свою чергу заперечує.
Разом зі своєю кандидатурою в президенти, Рвігара заснувала Рух спасіння людей (Ітабаза), група активістів, яка «заохочує руаданців щоб ті тримали під контролем свої уряди.» Згодом опісля цього початку, її було арештовано на підставі підбурювання та шахрайства, на що її родина та прихильники кажуть є політично мотивованими.

Діана Рвігара, далеко зліва, зображена на сімейному портреті у домі Рвігари в Кігалі.

Прихильники Рвігари на подобі Еріка, хто боїться за своє життя, кажуть, що атмосфера переслідування, впроваджена державою, цензурування та загроза насилля роблять майже неможливими будь-які заяви проти уряду.
Після серпневого арешту Рвігари, Еріка було затримано на ніч близько з 10 іншими прихильниками. Спілкуючись з CNN у Квігалі в притулку, він зображує свою руку у формі пістолета та ставить два пальці всередині свого рота. Так йому показали в поліції як потрібно припинити підтримувати її, каже він.
Черговий прихильник Рвігари хто був в один і той час разом з Еріком, тоді як він дивився, як офіцер погрожував йому пістолетом, додає, що його було побито іншою групою поліцейських також на публіці.
Руанда часто зображується як найкраще місце у світі для жінок у політиці, з більшою кількістю жінок-суддів у парламенті аніж у будь-якій іншій країні, але це не так, якщо ти кидаєш виклик президенту Кагамі, каже Ерік.
Минулого року, Кагамі виграв президентські вибори, які Рвігара сподівалася боротися з майже 99% голосування.
60-річний – хто у 2015 році очистив шлях до потенційоного перебування до 2034 року – є президентом з 2000 року, але довгий час є інструментальним лідером у сучасній історії країни.

Розширений горизонт Кігалі. Руанда стала більш фінансово процвітати і стабільна під лідерство Кагамі, але ендемічна бідність залишається національним питанням, разом з близько 51% населення, яке живе за межею міжнародної бідності.

У 1994 році, Кагамі очолював військове крило патріортичного фронту Руанди або ПФР (яка зараз є домінуючою партією) у Кігалі. Даний акт допоміг закінчити геноцид, учасниками якого було біля 800 000 людей вбито – в основному родом з етнічної групи Тутсі – протягом 100 днів. Також два мільйони людей втекли з країни.
З тих пір Кагамі широко відомий завдяки чудовому повороту країни. Його фіскальна та соціальна політика широко підтримувані його прихильниками – та багато хто у міжнародній спільноті – в якості плану для успіху у регіоні.
Частина того успіху було виміряно прихильністю до гендерної рівноваги. Населення пост-геноциду зменшило жіноче населення до 70%. Кагамі поставив наголос на ролі жінок та очолив багато реформ, щоб допомогти побудувати дієздатність жінок у громадяньскому суспільстві.
Найбільш замітним є конституційний закон, згідно з яким вимагається, щоб принаймні 30% всіх парламентських місць були зайняті жінками. Сьогодні Руанда на багато випереджає ту квоту, разом з 61.3% парламенту, який складається з жінок-юристів (в порівнянні з середнім світовим показником у 23.8%). Четверо з семи суддей Верховного Суду є жінки, і мінісерство з гендерних питань та питань родини забезпечує гендерне представництво та рівність у місцевій політиці по всій країні.

Жінок законодавців хвалять за підтримку до змін у політиці щодо питання домашнього насилля, прав на землю та успадкування. Але прихильники Рвігарі кажуть, що це маскування є нестачею справжньої опозиції та свободи.
У сучасній, розкішній віллі у Кігалі, що знаходиться за кілька миль від Ерікової схованки, сестра Анна та брат Аріост розказують трішки більше.
Відана Рвігара прожили більшість власного життя за межами Руанди, подорожуючи між Каліфорнією та Кігалі. Сімейне фото, яке висить на стіні вітальні показує молодого, усмішненого Рвігара, який тримається на плечах її батька. Вона, як і її тато Ассінапол Рвігара – є успішним бізнесменом – колись були прихильниками Кагами.
«Осліпленими, тим, якими є чисті вулиці, яким прекрасним містом є… вона подумала, що це була диво-країна, про яку говорили,» каже Анна.

«Але коли вона опинилась на місці це вже зовсім інша історія.»
У 2015 році Рвігара повернулася до Руанди з Каліфорнії після того, як її батько помер у автокатастрові за дивних обставин. У офіційному звіті поліції сказано, що водій вантажівки влетів у машину Ассінапола, що привело до його смерті. Але Рвігарі стверджують, що члени партії Кагамі переслідували Ассінапола – хто був в свою чергу важливим фінансистом ПРФ на початку 1990-х рр. – після того, як він відмовився дозволити уряду захопити контроль над його бізнесом і його було вбито за наказом президента.


Аріосте і Анна Рвігара вдома у Кігалі

Рвігарі написали до Кагамі, називаючи аварію вбивством та даючи запит на повний та прозорий розгляд справи.
«Вони прийдуть до тебе додому та відберуть будь-що, над чим ти працював все своє життя.» каже Анна.
«Наступне про що ви дізнаєтесь – ви не матимете бізнеса, ви працюватимете на них… за найкращих розкладів… вони викинуть вас з бізнеса.»
Державна поліція Руанди, офіс президента та ПРФ не відповіли на запит CNN прокоментувати дану ситуацію.
Анна Рвігара дивиться назовні, за межі металевих воріт, які охороняють її будинок.
Там, два стаціонарні автомобілі, залишаються стояти протягом годин, спостерігаючи за резиденцією. Анна і Аріосте кажуть, що – це урядові автомобілі зі спостереження.
Всесвітній звіт банківської справи за 2018 рік назвав Руанду другим найкращим місцем, де можна займатися бізнесом у суб-Сахарській Африці і вона серед найменш корумпованих країн на континенті, згідно з індексом сприйняття корупції в 2017 році в Transparency International'.
Але коли Рвігара почала дізнаватися більше про смерть свого батька, за словами її родини, вона дізналась зовсім іншу історію. Це було «зрушення» для політичної кар’єри Діани, кажуть її рідні брат і сестра.
Вона поставила під сумнів те, що вона розуміла під підозрілими смертями та зникненнями серед яких були видатний бізнесмен, адвокати, журналісти та зокрема колишній службовець розвідки, каже Анна. Групи на подобі Дотримання Прав Людини та Міжнародна Амністія попередньо виділили дані випадки.
Державна поліція Руанди та штаб президента не відповіли на запит CNN дати коментарі по даній ситуації.
Перед своєю президентською гонкою, Рвігала подорожувала за межі Кігалі, де більшість Руаданців живуть за межею бідності. Вона отримала підтримку від багатьох молодих людей у міських районах і працювала з волонтерами на подобі Еріка, щоб зібрати достатню кількість підписів для участі у виборах президента.
Її прес-конференції та зустрічі однаково добре відвідували як молодь так і журналісти. Дана підтримка була неочікуваною проблемою для певних лідерів головних партій, стверджують її родина та місцевий журналіст, хто відвідував зустрічі.

«Було дуже багато переживань, які стосувались того, що вона розповідає про країну,» каже Анна. Молоді люди, які відвідували її збори «бачили себе в ній», додає вона.
«Діана говорила про речі, які (головна партія) намагалась приховати від громадськості: голод, переслідування і т.д. Вона відчувала їхню біль та вони хотіли підтримати її. Вони справді були за неї… багато людей думали: «набридло» на даний момент, що нам ще втрачати?»
Діана Рвігара знала, що її політичні вподобання можуть призвести до «самогубства,» каже Анна, посилаючись на політичний клімат, спотворений насиллям та термінами у в’зниці. Але вона була готова ризикнути цим. Коли Діана розповіла своїй родині, що вона планує йти у президенти, вони були проти цього. Вони переживали за її безпеку та майбутнє.
Діана, кажуть вони, відповіла: «Хіба це життя? Ви справді думаєте, що живете?»
Її брат Аріост Рвігара каже, що «у Руанді говорити про будь-яку несправедливість, як-от про злочин – це гріх,» додаючи, що Руандці прийняли статус-кво цензурування, тому що вони бояться сказати свою думку.
Анна Рвігара: «Ми не ховаємося… ти просто досягаєш мети і стоїш смирно та борешся з тим що стоїть на твоєму шляху. Вони використовують багато тиску та страху просто для того, щоб втихомирити людей. Ти дістаєшся межі, коли усвідомлюєш, що не переживеш це, ти не можеш продовжувати бігти та ховатись. Ти почуваєшся краще, коли ти говориш правду.»

Аріост, як і багато критиків Кагаме, вважає, що президент використовує контекст геноциду, щоб придушити будь-який спротив, використовуючи Руандський «Закон, про покарання за злочинну ідеологію геноциду» - яка виробляється, щоб заборонити риторику ненависті – як намордник (a muzzle) для будь-яких опозиційних висловлювань (oppositional voices).
«Я гадаю, що геноцид використовується як привід (pretext), як виправдовування за все, що вони роблять,» каже він.
Адміністрація Президента не відповіла на запит CNN дати коментарій.
Це не було неочікуваним для її родини, коли незабаром після того, як Рвігара оголосила про свою кандидатуру, були розповсюджені по інтернету начебто її (allegedly of her), оголені фото. Рвігара та її родина стверджують, що фото були частиною дискредитаційної кампанії (a smear campaign).
«Вони підробили оголеність (fake nudes), змінили у фотошопі, і це одна з тактик, яку вони використали, щоб вгамувати мене (to silence me).» розповіла Діана Рвігара CNN у інтерв’ю в серпні 2017 року. Речник партії Кагамі на той час заперечував CNN, що це має якийсь зв’язок з фото.
Після того, як Рвігару було дискваліфіковано, податкова адміністрація Руанди (Rwanda's Revenue Authority) вдарила по родинному бізнесу за допомогою податку у розмірі в 5.7 мільярдів руандський франків (приблизно 6.5 мільйонів дол.) згідно з розповідями Анни, представником компанії.
«Йому справді подобається надсилати повідомлення. Йому подобається нагадувати людям, попереджувати їй, щоб вони навіть і не думали про це,» каже Анна про Кагамі.
АП (the Office of the President) та державна прокаратура (the National Public Prosecurity Authority) не відповіли на прохання CNN дати коментарій.
Cпочатку Анну була арештовано разом з Діаною та її матір’ю Аделін на підставі ухилення від податків та звинуватили у заколоті проти уряду (incitement against the government). Згодом звинувачення по ухиленні від податків відмінили, але було випущено і звільнено від усіх звинувачень тільки Анну. Зараз Аделіна приймає звинувачення в дискримінації та практикуванні сектантстві і підбурюванні до повстання (inciting insurecction), що базуються на повідомленнях WhatsApp переданими між нею та її сестрою, яка живе за межами Руанди. Обвинувачення (the prosecution) надало ті приватні розмови – у яких Аделін та її сестра критикують уряд – «небезпечні збори.» Діану було звинувачено у фальсифікації та підбурюванні до повстання.

Сім’я стверджує, що поліція ввірвалась (bashed) у двері та пошкодила інші предмети їхньої власності, коли Діана, Анна та Аделін Рвігара були арештовані.

Тоді як Рвігара та її мати очікують на суд (await trial), уряд забрав родинний бізнес, продаючи їхні активи (assets) за більше ніж 1.7 мільярдів руандскьих франків (приблизно 1.9 мільйон дол.) на аукціонах у березні та червні 2018 року, згідно з розповідями Анни Рвігари, представником компанії.
Тепер зі зменшенням (squezzed) їх грошового потоку (cash flow), суд пересувався 3 рази та переживаня щодо легальних платежів, рідні брат і сестра хвилюються більш як ніколи. Вони вірять, що ймовірність звільнення Рвігари – і шанс для жінки з опозиції йти у президенти Руанди – є малими (slim).
Джоан Нуаньюкі, регіональний директор Amnesty International у Східній Африці, рогу та Великого Озера каже, що «критикування уряду не є злочином,» та закликала судову владу Руанди (the Rwandan judiciary) «переконатися (ensure), що суд не стане черговим засобом переслідувати (persecute) критиків уряду.»
Наразі Діана та її мати, Аделін знаходяться у окремих камерах новозбудованої в’язниці Магерагере, 30-хвилинної поїздки від центру Кігалі. Там, вони проводять більшість своїх днів на самоті, з короткими, неймовірно контрольованими візитами (highly supervised visits), які дозволені раз на тиждень, згідно з розповідей родини Рвігари та інших прихильників, хто їх відвідував.
Спроби CNN поговорити з Діаною Рвігарою є неуспішними.
Більшість прихильників Рвігари припинили відвідування пари у в’язниці боячись відплати (fearful of retribution). Один прихильник розповів, що припинив відвідувати її, після того як його телефон та ноутбук було конфісковано органами влади хто, як він каже, побили його та сказали йому: «Я вб’ю тебе, якщо ти продовжиш це робити.»
У червні він втік з Руанди через страх повернутися до ув’язнення (imprisonment) або смертельного насильства (lethal violence), каже він. Дехто з прихильників Рвігари зникли і він хвилюєються, що їх могли вбити.
Незрозуміло як буде проходити (will unfold) суд, що відкладений до (postponed to) 24 вересня.
Хоча Рвігара шукала можливості проходити як незалежний кандидат та не була пов’язана з політичною партією, її історія подібна з іншими опозиційними політиками.
Сім років до того, як Рвігара намагалася виступити проти Кагаме, адвокат та лідер опозиційної партії FDU Вікторія Інгабіра повернулася з Нідерланд, де вона жила у вигнанні, щоб оспорити (contest) вибори 2010 року.
Інгабіра, Хуту була арештована невдовзі після звинувачень, які включали співпрацю з терористичною організацією та «ідеологією геноциду.» Спочатку їй дали 8-річний термін у в’язниці, який пізніше було збільшено до 15 років. Кагаме пройшов далі, щоб виграти вибори з 93% голосів. Інгабірі зараз 49 років досі у в’язниці.
Колишній скарбник (treasurer) FDU-Inkingi, який живе у вигнанні та змушений залишатися анонімним, через безпеку розповідає, що «будь-хто, хто виступить та спробує сказати щось інше в кінці-кінців (end up) опиниться у в’язниці або помре.»
«Такі реалії життя в Руанді,» каже колишній скарбник.

Але багато жінок-законодавців з очільної коаліції Кагаме, включаючи віце-президента сената Жанна д’Арк Гакуба не погоджуються.
Гакуба вірить, що руандська політична модель включно з усіма жінками, каже, що вона «абсолютно» підходить для жінок-кандидатів з усіх сфер населення, в тому числі тих, хто має опозиційні висловлювання. Вона наголошує на своїх початках в ролі міського радника (a city councilor), коли вона каже, що її було підтримано у її заяві брати участь в політиці (in her bid to enter politics).
Марграрет Ньягахура сенатор у парламенті Руанди, хто був особисто обраний Кагаме, погоджується.
«Безумовно це ніяк не пов’язано з тим, що вона жінка або з тим, що змагається за посаду президента (vying for the position of President),» каже Ньягахора про справу Рвігари.
Гакуба та Ньягахура, як і багато інших навіть не хочуть говорити про Рвігару або її справу. Деякі жінки-законодавці насміхаються (scoff) над припущенням, що противник Кагаме був законним кандидатом, щоб мати можливість, зневажливо (dismissively) використовувати терміни «та жінка,» або «молода дівчина,».
Cам Кагаме сказав, що він думає про Рвігару.
Невдовзі після того, як його було переобрано, він поспілкувався з майбутньою групою міністрів, багато з них жінки. Він згадав Рвігару.
«Навіть якщо ви є або хочете стати президентом країни, ви не є захищені від переслідування. Ті, хто слухають краще їм почути мене,» сказав він.
У червні, Анна та інші члени родини Рвігари звернулися до Кагаме для звільнення Діани та її мати Аделаін. Вони кажуть, що обоє знаходяться в неминучій небезпеці (imminent danger) у в’язниці. Але вони вважають, що їхнє прохання не буде задоволено.
Багато хто з прихильників Рвігари боятья того ж самого. Ерік залишається у бігах, обмінюючись політичним активізмом задля захисту його особистої безпеки.
«Якщо ви хочете опинитись у в’язниці, ви може сказати правду,» він каже.
Інші втекли з країни, переконані, що згодом повернення привело б до смертного вироку.
«Вона хотіла, щоб всі почувалися вільними,» каже один прихильник у вигнанні.
«Коли вона потрапила до в’язниці, ми щось втратили.»

The As Equals (На рівні) – звітний проект заснований Європейським Центром Журналістики шляхом її інновацій у програмі представлення грантів на розвиток.