Методи оцінки результативності (ефективності) діяльності підприємств

ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Теоретико-методичні основи ефективності господарської діяльності підприємства
1.2 Доходи і витрати підприємства як основа формування показників економічної ефективності
1.3 Показники оцінки економічної ефективності господарської діяльності підприємств
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ТОВ «АГРОСВІТ»
2.1. Аналіз доходів та витрат підприємства ТОВ «Агросвіт»
2.2 Аналіз ефективності господарської діяльності підприємства ТОВ «Агросвіт»
РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
РОЗДІЛ 4 . ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Висновок
Список використаних джерел






ВСТУП

Важливе місце в процесі оцінювання функціонування підприємства має діагностика ефективності його діяльності, яка зумовлює перспективи розвитку підприємства та зміцнює його конкурентні позиції на ринку. Оцінювання ефективності відіграє важливу роль як у процесі поточного контролю за діяльність так і дає можливість оперувати необхідною інформацією для залучення власних, кредитних коштів та формує загальну базу економічних даних про об’єкт дослідження. За твердженням науковців та провідних економістів, саме оцінювання ефективності стає ключовим чинником формування стратегії діяльності для досягнення кращих результатів [4, ст.38].
Оцінювання ефективності займає важливе місце в системі управління діяльністю підприємства, оскільки являє собою ефективний інструмент для інформаційно-аналітичного забезпечення управління діяльністю підприємства. Результати оцінювання складають основу для прийняття управлінських рішень, при цьому вони можуть бути використані як для стратегічних, так і для тактичних цілей [4, ст.39].
Основним етапом оцінювання ефективності діяльності є вибір системи показників, за якими вона буде проводитись [5, ст.127]. Від правильності прийняття рішень залежить саме існування підприємств, тому вибір найбільш підходящих методів оцінки ефективності функціонування для окремо взятого підприємства стає надзвичайно актуальним.
Актуальність теми. Підвищення ефективності господарської діяльності є провідним завданням економіки кожного підприємства, підкомплексу, комплексу, галузі, регіону.
Метою даної курсової роботи є розгляд сучасного стану ефективності господарювання на досліджуваному підприємстві, а також розгляд основних чинників, що впливають на ефективність, визначення шляхів її підвищення.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання ефективності господарювання підприємства.
У даній курсовій роботі використані такі методи економічних досліджень: монографічний; кореляційно-регресивний метод; графічний; аналіз економічних показників; а також такі статистично-економічні методи, як факторний аналіз; індексний.
Основними джерелами інформації для написання курсової роботи були: річні бухгалтерські звіти сільськогосподарського підприємства; статистична звітність; літературні джерела, в яких висвітлено питання ефективності.







РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Теоретико-методичні основи ефективності господарської діяльності підприємства

Ефективність виробництва є складною економічною категорією, яка відображає дію об’єктивних економічних законів і висвітлює одну з найважливіших сторін суспільного виробництва – результативність. Вона є виразом мети суспільного виробництва.
Економічна ефективність – це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.[15, с.399] При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення:
Ресурси і результати виражені у вартісній формі;
Ресурси – у вартісні, а результати – у натуральній формі;
Ресурси – у натуральній, а результати – у вартісній формі.
Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов’язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств – раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.
Економічна ефективність охоплює проблему “затрати-випуск”, тобто, вона характеризує зв’язок між кількістю економічних ресурсів, що використані в процесі виробництва певного виду продукції, і кількістю отриманих в результаті виробництва продуктів та послуг. Чим більша кількість продукції отримується від використання ресурсів, тим вищою вважається ефективність суспільного виробництва. При цьому виготовлений суспільний продукт, який є результатом виробництва, повинен відповідати суспільним вимогам.
Для одержання вищого доходу від виробництва певного виду продукції необхідно підвищувати економічну ефективність виробництва даного виду продукції. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції, і відповідно, більше доходу. Це має величезне значення для всієї економіки держави, тобто, для всього народного господарства в цілому і для кожного окремо взятого сільськогосподарського підприємства. [2]
Чим менше праці і ресурсів витрачається на вироблення одиниці продукції, тим більшу її кількість можна одержати при тих же засобах. Таким чином, підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції і більш повному задоволенню потреб населення. Із вищесказаного випливає, що ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Тому, оскільки рівень цін тісно пов’язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції, підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.
Збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств також залежить від підвищення ефективності виробництва. Чим більше сільськогосподарські виробники виробляють і реалізують продукції, чим нижчою виявляється її собівартість, тим вищими будуть їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для подальшого розвитку виробництва, а також для підвищення оплати праці робітників та поліпшення соціальних умов на селі. В ринкових умовах вільного підприємництва це є надзвичайно важливим фактором в діяльності сільськогосподарських підприємств, так як розвиток сільськогосподарських підприємств передбачається за рахунок результатів власної діяльності. [3]
Взагалі, суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) – трудових, матеріальних і фінансових – досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб’єктів господарювання.
Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватись певних принципів, а саме:
1. Забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
2. Відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
3. Можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
4. Виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
На основі зазначених принципів, система показників ефективності виробництва має включати кілька груп, які в свою чергу діляться на види:
1. Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників).
2. Локальна (комерційна ) ефективність – визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).
3. Абсолютна ефективність – характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу.
4. Порівняльна ефективність – відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.
Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
5. Первинна ефективність – це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.
6. Первинна (початкова) ефективність – майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах – дифузійному та резонансному ефектак, а також ефектах „стартового вибуху”, супровідних можливостей та акселерації.
- Дифузійний ефект реалізується тоді, коли певне господарського-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах кольорової металургії).
- Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад, одержання синтетичного волокна високої якості уможливило виробництво нових видів тканин, а відтак – нових видів одягу тощо).
- Ефект „стартового вибуху” – це своєрідна „ланцюгова реакція” в перспективі. Він можливий за умови, коли певний „стартовий вибух” стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (наприклад – застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).
- У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супровідні можливості з певним ефектом. Такі можливості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів (ефектів), використання виробничих і побутових відходів тощо.
- У будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, який означає прискорення темпів поширення і застосування якогось конкретного позитивного результату.
Межі між окремими формами мультиплікаційної ефективності є досить умовними, рухливими та відносними. Діалектичний взаємозв’язок цих форм полягає в тому, що всі вони разом формують загальний інтегральний ефект від практичної реалізації будь-якого управлінського рішення.
- Синергічна ефективність – виражає такий комбінований вплив сукупності тих чи тих інновацій та фінансово-економічний стан суб’єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.
Для досягнення високого рівня ефективності виробництва, необхідно не лише знати, а й застосовувати класифікації чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати зо трьома ознаками [ 18, с.215]:
- видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);
- напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);
- місцем реалізації в системі управління виробництвом.
Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності підприємств. Визначальними напрямами є: прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації); підвищення якості та конкурентоспроможності продукції (послуг) тощо.
Отже, ефективність – економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами. Одним із показників ефективності є рентабельність, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Також можна сказати, що ефективність – це досягнення стратегічного прибутку на кожному етапі розвитку підприємства при забезпеченні фінансової сталості та платоспроможності, оптимального співвідношення рентабельності та ризику.

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ТОВ «АГРОСВІТ»

21. Аналіз доходів та витрат підприємства ТОВ «Агросвіт»

Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також у середині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базується на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, на їх ефективному використанні. Проведемо оцінку ефективності господарської діяльності на прикладі ТОВ «Агросвіт»
Фінансова стабільність підприємства стає запорукою його виживання, оскільки банкрутство підприємства в умовах ринку є результатом фінансово-господарської діяльності разом з іншими її показниками. У зв’язку з цим велике значення має аналіз доходів і витрат підприємства як для самого підприємства, так і для його партнерів, власників, а також фінансових органів. Тому, на сьогодні, особливої актуальності набуває саме аналіз доходів і витрат підприємств. [22] Розглянемо основні показники діяльності підприємства, що занесені до таблиці 2.1


Таблиця 2.1 Аналіз структури доходів на підприємстві ТОВ «Агросвіт» за період 2012 – 2013 рр., тис. грн.
Показники За 2012 рік За 2013 рік Відхилення від минулого року Відхилення від минулого року у %
Сума Питома вага,% Сума Питома вага,%
Дохід (виручка) від реалізації 12514 85,2 11039 100% -1475 0,88
Операційні доходи 2170 14,8 0 0 -2170 0
Дохід від участі в капіталі 0 0 0 0 0 0
Інші фінансові доходи 0 0 0 0 0 0
Інші доходи від звичайної діяльності 0 0 0 0 0 0
Усього доходів 14684 100 % 11039 100 % х х

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 85,2% торік, 93,7% за звітний рік: Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства.


РОЗДІЛ ІІІ. ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Передусім дамо визначення резервів підвищення ефективності ( РПЕ).
РПЕ - невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства. Далі розглянемо основні чинники підвищення ефективності виробництва на підприємстві.
1) підвищення його технічного рівня.
2) вдосконалення управління
3) організація виробництва і праці
4) зміна обсягу , структури виробництва
5) поліпшення якості природних ресурсів
Основні напрямки підвищення ефективності – організаційний, технологічний та ресурсний. Розглянемо більш детально дані напрямки
Організаційний напрямок:
В його межах здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві, увага приділяється ефективності управління. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).
Технологічний напрямок
В його межах основним є вирішення проблеми технологічного відставання. Дана проблема є особливо актуальною для українських підприємств і складається з двох компонентів - матеріального та нематеріального. Матеріальний - удосконалення технічної бази, а нематеріальний - організаційно-правові проблеми. Як вважають економісти, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.
Ресурсний напрямок
Дпаний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:
- зменшення обсягів незавершеного виробництва;
- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;
- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);
- зменшення обсягів дебіторської заборгованості.
Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут відокремлюють наступні аспекти:
- внутрішньозмінні втрати робочого часу;
- втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;
- рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих; визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих. [29]
Найбільш досконало виявити ефективність господарювання підприємства допоможе SWOT-аналіз.
SWOT-аналіз - це визначення сильних і слабких сторін підприємства, а також можливостей і погроз, які виходять із його найближчого оточення (зовнішнього середовища).


РОЗДІЛ 4. Практична частина

1. Вихідні дані подаються у вигляді матриці (аij), тобто таблиці, де в рядках записані номери показників (i = 1,2,3,..., n), а у стовпцях — назви підприємств, що розглядаються (j = 1,2,3,..., m).
2. По кожному показнику визначається оптимальне значення при урахуванні коефіцієнта чутливості kч і здійснюється ранжування підприємств, з визначенням зайнятого місця.
3. Для кожного підприємства знаходимо суму місць (Рj), отриманих у ході ранжування, за формулою:

(4.1)

4. Трансформуємо отриману в ході ранжування суму місць (Рj) у довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (рис. 1). Квадрат потенціалу підприємства має чотири зони відповідно до розділів (k), які застосовані в розглянутій системі показників, та чотири вектори (В), що створюють його.
Отже, довжину вектора, що створює квадрат потенціалу підприємства (Вk, де k = 1,2,3,4), знаходимо за допомогою формули:

(4.2)

Рис. 4.1. Квадрат потенціалу підприємства

5. Визначивши довжину всіх векторів, створюємо квадрат потенціалу підприємства і робимо відповідні висновки:
1. Форма квадрата потенціалу може бути двох типів.
Перший тип має правильну форму квадрата — і якщо в результаті аналізу ми будемо мати фігуру, візуально близьку до квадрата, то розглянуте підприємство має збалансований потенціал, що є основою успіху його діяльності.
Другий тип має викривлену форму квадрата, причина цього може бути двояка: один вектор розвинутий більше за другий («проблемний» вектор) або всі вектори розвинуті по-різному (дисгармонія векторів).
Якщо підприємство має другий тип форми квадрата, то його потенціал потребує негайних перетворень, що дозволить покращити збалансованість елементів потенціалу.
2. Потенціали підприємств можуть бути прокласифіковані за розміром як великі, середні та малі. Великий потенціал мають підприємства, коли довжина векторів, що створюють квадрат потенціалу підприємства, знаходиться в межах 70—100 у. о.; середній — у межах 30—70 у. о.; малий — до 30 у. о.
3. Зовнішній контур квадрата окреслює можливості підприємства для розвитку потенціалу до оптимальних параметрів.
5. Другий та третій вектори квадрата потенціалу («Організаційна структура та менеджмент» і «Маркетинг») виступають передумовою подальшого розвитку потенціалу підприємства.
6. Четвертий вектор — «Фінанси» — є результативним і характеризує успішність функціонування підприємства.

Висновки

Під час написання даної роботи було досягнуто поставленої мети та виконано всі заплановані завдання. За результатами досліджень можна зробити наступні висновки.
Було розглянуто теоретичні основи ефективності.
Ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами. Причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо-спожиті ресурси).
Економічна ефективність - це співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва. При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення:
ресурси і результати виражені у вартісній формі,
ресурси - у вартісній, результати - у натуральній формі,
ресурси - у натуральній, а результати - у вартісній формі.
Основними показниками економічної ефективності є наступні:
рівень рентабельності;
рентабельність продажу;
маса прибутку на 1 га посіву;
маса прибутку на реалізований центнер продукції.
Технологічна ефективність – це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва.
Виходячи з цього, можна виділити такі головні шляхи підвищення загальної, по підприємству рентабельності продукції як:
технологічні фактори підвищення рентабельності виробництва;
проведення економії витрат на виробництво продукції;;
забезпечення конкурентоспроможності продукції і зростання доходності її виробництва;
підвищення якості продукції як фактора зростання рентабельності її виробництва
аналіз структури виробництва з метою знаходження резервів підвищення рентабельності сільськогосподарської продукції;
заходи, щодо формування повноцінного ринку збуту;
застосування прогресивних технологій.
ТОВ «Агросвіт» на сьогоднішній день має середні економічні показники, що стосується рентабельності виробництва.
Провівши SWOT-аналіз було проаналізовано сильні і слабкі сторони та можливості і загрози підприємства. Сильні сторони підприємства мають досить вагому перевагу над слабкими сторонами. Але загрози підприємства переважають над його можливостями.
Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства:
Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, яка виробляється.
Зниження собівартості продукції – дозволить підприємству бути конкурентноспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.