«Експеримент» над людиною професора Хігінса (за п‘єсою Б. Шоу «Пігмаліон»)
Людина - це, напевно, єдина істота, за потурання незалежності якої наступає кара. Ми легко можемо уявити хом‘ячка у клітці: у правильних руках цей гризун може не думати про добування їжі, способи, як вижити в цьому жорстокому світі. Але це не працює з людиною. Так було сказано з самого початку, що нам потрібна воля. Але іноді цю свободу забирають, але з першого погляду це зовсім не помітно…
Елайза Дулітл була позбавлена незалежного життя. З одного боку, вона сама й винна у цьому, адже перша прийшла до Хігінса по допомогу від нещасливого життя. Та Хігінс створив свою «гру»: поспоривши з Піккірінгом, дівчина стала «лялькою» в руках Хігінса. Професор не кидає ляльку з боку в бік, не шматує на клапті. Хігінс акуратно підсовує то смачні цукерочки, шепотить на вушко про безплатний проїзд на таксі, а тим часом затягує вузлики міцних мотузок на кистях. За ці мотузки юний «лялькар» буде тягнути дівчину, щоб Елайза перетворилася з лахміття на чудову принцесу.
Людина низького стану, на думку Хігінса, це річ. Спочатку погрався нею, нехтуючи її думками, й відпустив. Але професор не хоче відпускати «річ». Він хоче вихвалятися нею до кінця життя, адже «от який містер Хігінс молодець - створив справжню красу з нічого!». Ця «гра» тримається на егоїзмі та самовпевненості Хігінса. Та й яка це «гра»? Це по правді «експеримент» над людиною.
Експеримент часто асоціюється з чимось негативним, адже є жертва та майстер. Майстер придумав, що зробити з жертвою, а потім втілив цей план у реальність. Людей цікавить лише результат самого експерименту, але подальша доля жертви - явно ні.
У творі «Пігмаліон» майстром є Хігінс - самовпевнений професор, що заради задоволення власного его, готовий змінити чужу людину з ніг до голови, а жертвою є Елайза - жінка, що на повну готова до змін, але не по своїй волі попадає в справжню катувальню. «Експеримент» заснований на тому, що Хігінс спробує за невеликий проміжок часу перетворити дівчину з бідного району на справжню аристократку, змінивши її вимову. Чи вийде, чи ні - ось що цікавило Хігінса. Він - майстер, незважаючи на те, що на дворі 19-те століття, а його жертвою постає людина. Процес не стосується відчуттів жертви - він націлений лише на результат.
Експеримент виправдовує вкладений у нього час - ось вам і панянка! Як і експеримент із кроликом, що світиться яскравим зеленим сяйвом - ось кролик світиться. Браво! Молодець! Розумашка! Але… Чи справді все так добре? Чи вижив той кролик? А чи щаслива Елайза бути аристократкою? 
Підсумуймо. Вся «гра» Хігінса переростає в справжній «експеримент», подібний до тих, які ставлять на маленьких безневинних тваринках. Хігінс - майстер, який хоче познущатися над «лялькою», щоб отримати всесвітню славу. Елайза - жертва, яка попадає ненавмисно в капкан і проходить довгий шлях, який, на жаль, не вертається позитивом сторицею. «Експеримент» - жорстокість, задля золота.