Цінуйте кожну мить життя
Життя є швидкоплинним і багатогранним водночас. Проживаючи його, вчишся цінувати направду прості, але важливі речі. Те, що здавалося звичним, стало неоціненно дорогим.
Кожного ранку ти прокидаєшся із втомою на обличчі, та спокійним темпом йдеш на кухню, щоб заварити запашної кави, яка приведе тебе до тями. Цей напій такий абсурдний, але для тебе немає нічого ріднішого щоранку. П’єш із звичної тобі чашки й помалу збираєшся на навчання. На вулиці чимало людей: хто на роботу, хто веде своє чадо у школу, хто вивів домашнього улюбленця на свіже повітря, а хтось просто любить прогулятися вранці.
Знаходиш потрібний тобі транспорт й з улюбленою музикою в навушниках слідкуєш за вулицями, що міняються одна за одною. Ти лише потім усвідомиш, наскільки це заспокійливо.
Вважаєш, що проходить звиклий день, нічим не відмінний від інших. Тепле коло товаришів тебе зустрічає й так кожного дня. Чимдуж летиш до хати, щоб ввімкнути ту комедію, про яку сьогодні говорили на кожному кроці твої колеги. Ти нічим не стурбований і певен, що все йде своїм чином.
Проте ти не знав, що наступного ранку прокинешся не від різкого й до неможливості знайомого будильника, а від пострілів й звуку, що сколихне кожного до тривоги.
“Прокидайся, на вулиці війна”, — це не те, що хотів би хто-небудь почути вранці.
З того моменту життя кожного пішло шкереберть. Ти не п’єш зранку ту запашну каву і прокидаєшся втомленим не від праці, а від гучних сирен повітряної тривоги. Не дивишся на вулички за склом, а лише мовчки гортаєш стрічку новин. Усі родичі занепокоєні, ти – не виняток.
Бачиш, як руйнуються мрії і плани на майбутнє, як починаєш цінити ту рутину свого життя і безтурботні дні у колі друзів. Але ще бачиш, як намагаються зруйнувати твою націю. Стерти історію, вбити культуру і народ. Від несправедливості твої руки тремтять і відчуваєш, як в гарячих жилах від злості стигне кров, а очі наповнюються слізьми. Але “Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ”, – казав ще Симоненко. Це й справді так. Панівна надія й віра у своїх побратимів проникає у думки кожного.
А зараз, ти лишень наодинці зі своїми спогадами.