Рослини здебільшого ведуть прикріплений спосіб життя, тому вони існують за тих температурних умов, які є в місцях їх зростання. У рослинному організмі утворюється мало мета- болічної теплоти, що визначає обмеженість спектру способів терморегуляції. Морфологічна терморегуляція спрямована на запобігання перегріву організму. Прикладами таких адаптацій є густе опушення листя (розсіює частину сонячних променів), глянсувата поверхня (сприяє їх відбиванню). У рослин, які мешкають в умовах жаркого клімату, адаптації спрямовані на зменшення площі листкової пластинки. У холодних умовах засобами запобігання втратам теплоти є особливі життєві форми, наприклад карликові и сланкі, які вможливлюють захист сніговим покривом узимку. Значна час- тина холодостійких рослин має темне забарвлення, що допомагає краще по- глинати теплові промені.

До фізичної терморегуляції відносять транспірацію, яка є засобом виведен ня надлишку теплоти й запобігання опікам. За інтенсивної транспірації темпера- тура може знижуватися на 4-6°С, а іноді навіть на 10-15°С. Однак цей механізм терморегуляції ефективний лише в умовах достатнього забезпечення водою.

Ці способи терморегуляції дозволяють рослинам виживати в екстремаль- них умовах. Більш істотне значення для рослин має фізіологічна терморегу ляція. Прикладами таких адаптацій є накопичення в клітинах антифризів. листопад, відмирання надземних частин, зменшення кількості води в кліти нах. Наприклад, під час сильних морозів надземні органи дерев і чагарників промерзають, але зберігають життєздатність, бо в клітинах не утворюється кристалічного льоду. Це зумовлено накопиченням у клітинах цукрів (до 20-30%), похідних вуглеводів, деяких амінокислот, гідрофільних білків, які знижують температуру замерзання води, відбувається адаптація на молекулярному рівні