Вгамуєш це?
Весь розпач,що здіймається із надр
Моєї сизокрилої дущі,
Як необхідно закарбувати цей стоп-кадр
Щоб повертатись пізніше уночі.

Тримаєш їх?
Мої розгублені,занедбані вірші
Які воліють звільнитись ланцюгів туги,
Це серце,що здається болещам пітьми,
Коли ведуться всередині кровопролитні ці торги.

Чи тямиш ти?
Наші стрічання,дотики,мольба,
Ці пальці,губи,руки,сміх,слова,
У миті,коли притиснута до грудей голова-
Жива.В години сі лише вона жива.

Чи відчуваєш?
Гарячі подихи на твоїй шиї,
Зловити зможеш їх?Пообіцяй!
Пообіцяй,що будеш ти зі мною щирим,
Моя ж обітниця любити,схоже,вже на віки’ твоя.

Лиш ти.
Хіба?Напевно?Авжеш,я знаю точно.
Що ти як зклеяти розбите показав,
І почуття,які плекаю я поточно-
Найфантастичніші з усіх книжкових глав