Так часто життя овіяно оманою,
Ілюзією повниться навколо мене все,
Повсякденні речі є лише примарою,
Існуємо формально,доки бажання не мине.

Ми маримо про цілі,що щось нам доведуть,
Будуємо будинки,говоримо про сенц,
Якщо пристосування це непотрібна муть?
Помітьте люди свій бар’єрний емергенц.

Приймаємо за істину фальшиву модну суть,
Народжуємось повні мерехтливих дум,
Слабкі і зламані ми танемо як ртуть,
І більшість вже не вільно-, а марнодум.

Ми втратили чутливість,так легко керувати,
Є те,між чим доводиться слухняно мігрувати,
І обирати зараз,не всім це по кишені,
Слідкуйте краще аби не стати вам мішенню.

Суспільний устрій знає як правильніше жити,
Стереотипів важко змити грубий слід,
Як свідомість обмежень нам звільнити
Аби бажаний волі пожинати плід?