Чому Місяць Жіночої Історії відзначається в березні?

Щороку в березні американці відзначають Національний Місяць Жіночої Історії: можливість відзначити різноманітні та часто недооцінені досягнення жінок за всю історію. Його відзначають спеціальними телепередачами, політичними промовами, навчальними ініціативами в класі та (нещодавно) публікаціями в соціальних мережах, призначеними для вшанування особливих жінок.

Але чому місяць жіночої історії знову в березні?

В найпоширенішому міфі Місяця Жіночої Історії, йдеться про страйк швейних робітниць Нью-Йорка 8 березня 1857 року (або, за іншою версією, у березні 1908 року). Стверджується, що група жінок з кількох заводів об’єдналася, щоб вимагати кращих умов праці та права голосу, не зважаючи на переслідування з боку поліції; група зрештою створила свій власний союз.

Ця наснажлива історія — або була б, якби вона була правдою. Немає жодних доказів того, що цей страйк чи профспілка швейних робітниць, коли-небудь існували. Міф було розвінчано наприкінці 1970-х років, коли історик Франсуаза Пік зазначила, що жодні сучасні газети не висвітлювали страйк, коли він, нібито, відбувся в 1857 році, і що страйк ніколи не згадувався соціалістичними лідерами, які заснували Міжнародний Жіночий День, з якого виник Місяць Жіночої Історії.

Ось правда: Міжнародний Жіночий День був вперше задуманий на Другій Міжнародній Соціалістичній Жіночій Конференції в 1910 році. Її лідери, зокрема німецька активістка Клара Цеткін, хотіли мобілізувати жінок, які працюють, у середовищі, відмінному від основного феміністичного руху, який, на їхню думку, не помічав жінок, які працюють. Однак фіксованої дати святкування ще не було.
У 1921 році Цеткін запропонувала дату 8 березня на честь страйку робітників у Петрограді в цей день 1917 року, який ознаменував початок Російської Революції.

Концепція святкування дня жінок-робітниць прижилася в Європі, але в Сполучених Штатах соціалістичне та комуністичне походження свята викликало занепокоєння. Міф про страйк у США допоміг американським феміністкам прийняти свято, особливо у світлі напруженості під час холодної війни, хоча цей міф, здається, виник у випуску французької щоденної газети L’Humanité за 1957 рік, редактори якої хотіли відокремити свято від французьких соціалістичних і комуністичних груп, а не в Сполучених Штатах.

У 1970-х роках американські феміністські групи розширили Міжнародний жіночий день, який зараз став основним, до Тижня Жіночої Історії, намагаючись привернути увагу історії жінок у школах. У 1975 році Організація Об’єднаних Націй виступила офіційним спонсором щорічного святкування Міжнародного Жіночого Дня. Сила, що стояла за цим рухом, стала непереборною, і, оскільки все більше і більше груп почали святкувати повний тиждень, а також лобіювати його національне визнання, президент Джиммі Картер призначив перший Національний Жіночий Тиждень Історії, тиждень, включаючи 8 березня, в 1980 році.

Звідти почалися спостереження за жіночою історією. До 1986 року 14 штатів визнали березень Місяцем жіночої історії, а наступного року Конгрес США встановив Місяць Жіночої Історії, як щорічне федеральне свято. Кожен чинний президент США з 1995 року щороку випускав прокламацію, вшановуючи роль Американських жінок в історії.