Загалом, пособництво державі-агресору - це дії особи, яка надає підтримку ворогам своєї країни або допомагає вчинити проти неї злочинні дії. Це може бути не тільки збройна агресія, але і інші дії, такі як економічна блокада, спроби дестабілізації ситуації в країні тощо. В цьому випадку пособників можна розглядати як співучасників у злочині проти своєї держави, які сприяють порушенню конституційних прав і свобод громадян. Причини пособництва можуть бути дуже різноманітні. Іноді це стається через ідеологічні переконання, коли особа підтримує ідеї ворогів своєї країни. Іноді пособництво може мати матеріальну основу, коли особа отримує винагороду за надання підтримки ворогам. Є також випадки, коли пособники діють під примусом або під загрозою життя.
Незалежно від причин, пособництво державі-агресору є злочином, який має серйозні наслідки для національної безпеки та стабільності країни. Пособники можуть допомагати ворогам отримувати доступ до важливої інформації, координувати їхні дії, постачати зброю та інше обладнання, а також фінансову підтримку. В результаті цього держава-агресор може отримати перевагу в бойових діях, що призведе до страждань і смертей невинних людей.У випадку, коли пособники високопоставлені чиновники або політики, їхні дії можуть мати серйозний вплив на внутрішню та зовнішню політику країни. Вони можуть пропагувати ідеї, які сприяють посиленню впливу держави-агресора на території своєї країни, створювати підстави для розв'язання конфліктів, провокувати суспільні конфлікти та розбіжності між різними групами населення. В результаті цього може знижуватися довіра громадян до держави та збільшуватися загроза національної безпеки.
При виявленні випадків пособництва державі-агресору необхідно вживати ефективних заходів для протидії цьому явищу. Політичні та правоохоронні органи мають забезпечувати ефективне розслідування та кримінальне переслідування осіб, які здійснюють пособництво державі-агресору. Також необхідно вживати заходів для запобігання пособництва, зокрема, підвищення рівня свідомості громадян та зміцнення довіри до влади.
Одним із найяскравіших прикладів допомоги державі агресору є громадяни України, які дискредитують власну владу на користь країні-агресору та передають інормацію про об’єкти критичної, цивільної інфраструктури до міноборони росії, в війні України проти росії. Відповідно до статті 111-2 ККУ пособництвом державі агресору є “умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора”. Внаслідок пособництва агресорам загинуло безліч людей, багато хто був змушений покинути свої будинки, а ситуація на сході України залишається дуже напруженою і досі.
Допомога державі агресору є порушенням міжнародного права і може призвести до серйозних наслідків для тих, хто в цьому бере участь. Наприклад, багато країн запроваджують економічні та політичні санкції щодо таких держав та їхніх громадян. Також важливо відзначити, що допомога державі агресору може бути несвідомою. Наприклад, компанії, які продовжують торгувати з державою-агресором, можуть не розуміти, що їхні дії можуть сприяти порушенню міжнародного права та призвести до серйозних наслідків.
З метою запобігання допомоги державі агресору необхідно вести більш жорстку політику щодо таких держав, а також здійснювати моніторинг діяльності компаній та фізичних осіб, які можуть співпрацювати з агресором.