Зазвичай слово стрес у нас асоціюється з чимось вкрай негативним. Але науковці вважають, що не все так однозначно. Оскільки життя далеко не в усьому передбачуване, природа створила механізм, завдання якого якнайшвидше мобілізувати організм у випадку загрози. Під час активації цього механізму гіпофізом виділяється гормон адренокортикотропін. Взаємодіючи з наднирковими залозами, він стимулює виділення ними адреналіну та норадреналіну, які пригнічують імунну систему. Внаслідок викиду адреналіну посилюється кровопостачання мозку, серця, м'язів та легень, дихання стає поверхневим та частим, частота серцевих скорочень збільшується, судини звужуються, гладка мускулатура кишківника розслаблюється. Викид неоадреналіну викликає загальне емоційне збудження. Паралельно з цим гіпофізом продукуються бета-ендорфіни, які виступають в ролі природних знеболювальних. Звідси пояснення, чому при сильному стресі люди виконують такі дії як, наприклад, за лічені хвилини забираються на верхівку дерева, або долають відстань, яку при звичних умовах здолати несила.
Вперше до сукупності цих біохімічних процесів застосував термін «стрес» (від англійського stress - напруга, тиск) американський психофізіолог Волтер Бредфорд Кеннон. Пізніше канадський ендокринолог Ганс Сельє відповідно від негативного і позитивного впливу стресу на людське життя розмежував його, ввівши додатково такі поняття як «еустрес» і «дистрес». Він також запропонував розділити дію стресу на три стадії:
• 1) тривожність,
• 2)резистентність,
• 3)виснаження.
На стадії тривожності відбувається перетворення структурних резервів в енергетичні для відповіді на подразник реакцією «бийся або втікай».
На стадії резистентності відбувається адаптація організму, що зумовлює стійкість до впливу стресового подразника.
Іноді стрес проходить лише перші дві стадії. І якщо дія стресового чинника зменшується або зникає, біохімічні показники, підвищення яких він викликав, поступово приходять в норму.
Стадія виснаження настає в тому випадку, коли дія стресового подразника триває довгий час, або часто повторюється, і організму приходиться повертатися до стадії тривожності знову і знову.
Еустрес, який ще називають гострим стресом, активізуючи резерви організму, пришвидшує реакцію в разі небезпеки, допомагає знаходити рішення в складних життєвих ситуаціях та адаптуватися до змін. Його дія короткострокова, тому шкоди організму він не завдає.
Інша справа дистрес, або хронічний стрес. При ньому дія негативних чинників є довготривалою. Людина з дня у день, перебуваючи в стані фізичної та емоційної напруги, витрачаючи свої структурні резерви, значною мірою погіршує своє здоров'я. В наслідок довготривалого стресу може розвинутися ішемічна хвороба серця, гіпертонія, виразкова хвороба, неврози, депресія, синдром хронічної втоми, значно погіршитися робота імунної системи.