ЗМІСТ


ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ВИПЛАТ ПРАЦІВНИКАМ БАНКУ

1.1. Економічна сутність виплат працівникам банку як об’єкту бухгалтерського обліку
1.2. Генезис розвитку та класифікація виплат працівникам банку як об’єктів бухгалтерського обліку та аналізу
1.3. Інформаційне та нормативно-законодавче забезпечення, щодо виплат працівникам банку та економіко-правовий аналіз нормативної бази
Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИПЛАТ ПРАЦІВНИКАМ БАНКУ

2.1.Формування положень облікової політики банку щодо розрахунків з працівниками банку
2.2. Організація технології облікового супроводження розрахунків з працівниками банків
2.3. Методика обліку розрахунків з працівниками банку
Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЗДІЙСНЕННЯ ВИПЛАТ З ПРАЦІВНИКАМИ БАНКУ

3.1. Джерела інформації та вектори аналізу розрахунків з працівниками банків
3.2. Організація аналітичного забезпечення розрахунків з працівниками банків
3.3. Методика аналізу розрахунків з працівниками банків
Висновки до розділу 3


ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
2


6

6


11


17
24


26


26

37
51
60


62


62

68
74

91


93
96
104


ВСТУП
Актуальність теми. Сучасний економічний розвиток України орієнтується на інтеграцію до світової спільноти.
Активний процес світової інтеграції вимагає удосконалення бухгалтерського обліку.
Модернізація та перехід на єдині стандартизовані принципи бухгалтерського обліку в Україні виконуються на основі адаптації до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Звертаючи увагу на сучасний етап розвитку національної економіки, банківської системи та реформування бухгалтерського обліку, перед керівництвом банківської установи виникає важлива проблема, що полягає, у веденні ефективної та прибуткової діяльності.
Виплати працівникам банку являються центром перетину прямих інтересів учасників трудового договору, а саме: банківської установи, працівника, Державної фіскальної служби, соціальних фондів, профспілкових організацій та інших учасників процесу.
Виплати працівникам банку складають важливу частку у витратах банку, що в подальшому впливає на створення вартості банківських послуг та інших банківських продуктів і загальних витрат банківської установи.
Розвиток національної економіки має бути направленим на досягнення інтересів суспільства та підвищення якості життя громадян.
На сьогодні одним з головних показників добробуту громадян є заробітна плата та прирівняні до неї виплати.
Оплата праці є суттєвим та важливим показником в умовах праці, адже на ній засновані інтереси сторін трудових відносин.
Саме заробітна плата та прирівняні до неї виплати характеризує рівень соціального та економічного стану громадян.
Достатній рівень матеріального забезпечення створює передумови для особистого, професійного й культурного розвитку найманих працівників і членів їхніх родин.
Для найманого працівника важливе значення має конкурентний рівень винагороди, залежність її розміру від складності, відповідальності та результатів праці, справедливий розподіл доходів між власниками та найманими працівниками, з одного боку, та членами трудового колективу з другого, що забезпечує об’єктивну диференціацію винагороди за працю.
Отже, важливість та значущість формування та організації бухгалтерського відображення обліку виплат працівникам банку є дуже актуальною, адже спростивши дані операції, в першу чергу це не тільки зменшує затрати робочого часу бухгалтера, а й покращує налагодження облікового процесу цих операцій та складання фінансової звітності.
Дослідження проблем бухгалтерського обліку розрахунків за виплатами працівникам банку завжди були і залишаються у центрі уваги науковців та практиків.
Зарубіжний досвід методики й організації бухгалтерського обліку та аналізу виплат працівникам банку представляє значний інтерес в теоретичному і практичному плані, але його вивчення і використання вітчизняними теоретиками і практиками повинно максимально враховувати особливості розвитку і становлення економіки України на сучасному етапі.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження теоретичних та методичних аспектів на основі вивчення чинного законодавства, аналізу інформації з вітчизняних і зарубіжних фахових видань за темою, розкриття теоретичних і практичних аспектів бухгалтерського обліку та аналізу виплат працівникам банку, розробка науково - практичних рекомендацій щодо удосконалення методики й організації обліку й аналізу досліджуваних операцій.
Досягнення поставленої мети зумовлене вирішенням таких питань:
- з’ясування сутності, призначення та складу виплат працівникам банку;
- загальна характеристика нормативної бази, якою регулюються питання облік та аналіз виплат працівникам банку.
Об’єктом дослідження є операції банків за виплатами працівникам
Предметом дослідження є методика й організація бухгалтерського обліку та аналізу виплат працівникам банку
Методи дослідження. Дослідження бухгалтерського обліку виплат працівникам банку здійснено з використанням методів класифікації,узагальнення даних для складання звітності, вимірюванні господарських процесів.
Аналіз виплат працівникам банку проведено з використанням балансового методу, графічного методу, порівняння, абсолютних та відносних різниць.
Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених,нормативно-правові акти України, дані Державної служби статистики України, матеріали міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій, матеріали інтернет-ресурсів, облікові та звітні інформаційні джерела банків.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробленні організаційно-методичних і практичних рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку та аналізу виплат працівникам банку.
Основні результати дослідження, що характеризують наукову новизну дослідження полягають у такому:
удосконалено:
- організації технології облікового процесу розрахунків з працівниками банків;
- організації документообігу відносно різних видів розрахунків з працівниками банків, що сприятиме впорядкуванню та чіткій регламентації методичних та організаційних положень обліку досліджуваних операцій.
Вдосконалення аналітичного обліку виплат працівникам банку полягає в розширенні номенклатури аналітичних рахунків бухгалтерського обліку, що значно підвищить повноту та достовірність інформації у розрізі досліджуваних операцій, дозволить оптимізувати організацію робіт по складанню фінансової та податкової звітності, забезпечить уніфікацію відображення досліджуваних операцій відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення та цінність отриманих результатів дослідження полягає в обґрунтуванні напрямів вдосконалення організації й методики бухгалтерського обліку і аналізу виплат працівникам банку.
Застосування в практичній діяльності банківських установ отриманих результатів сприятиме посиленню достовірності облікових даних, розширенню інформаційності аналізу як необхідної умови забезпечення раціонального використання грошових ресурсів банку. Отримані результати знайшли застосування у діяльності банку ПАТ « Банк Альянс», впроваджено рекомендації щодо варіантів вдосконалення організації та методики аналізу.



















РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ВИПЛАТ ПРАЦІВНИКАМ БАНКУ

1.1 Економічна сутність виплат працівникам банку як об’єкту бухгалтерського обліку

Виплати працівникам є одним із суттєвих складників сукупних витрат будь-якого підприємства та одним із складних об’єктів бухгалтерського обліку, що включають у себе досить значний перелік виплат, кожен з яких
має свої особливості відображення.
Рівень виплат працівникам та їх структура мають також велике соціальне значення і впливають не лише на поточні, а й майбутні показники діяльності підприємства.
У зв’язку із цим питання розуміння сутності виплат працівникам, їх структури та обліку є актуальними і досить важливою основою для обґрунтування та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку та у фінансовій звітності.
Основним законодавчим документом, що визначає економічні, правові і організаційні основи оплати праці працівників та виплат працівникам, що знаходяться в трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, є Закон України “Про оплату праці” від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі – Закон про оплату праці), із змінами і доповненнями.
Питання відображення в обліку та звітності виплат працівникам банку регулюються Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам» , згідно із цим стандартом, виплати працівникам – це всі форми компенсації, що їх надає суб’єкт господарювання в обмін на послуги, надані працівниками .
Виплати працівникам, відповідно до МСБО 19 поділяють на чотири групи (рис.1)

Рис. 1. - Структура виплат працівникам банку відповідно до МСБО 19 «Виплати працівникам»
Джерело: складено автором самостійно
Маючи основні ознаки виплат працівникам, їх можна визначити так: виплати працівникам – це всі форми поточної та майбутньої компенсації та додаткових благ, що їх надає суб’єкт господарювання самостійно або через третю особу працівнику та членам його сім’ї згідно із законодавством та внутрішньою практикою в обмін на поточні, минулі та майбутні послуги у зв’язку з фактом минулих чи поточних трудових відносин.
Структура таких виплат згідно з Міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку має такий вигляд (табл. 1).








Таблиця 1
Структура виплат працівникам банку
За МСБО 19
1. Короткострокові виплати працівникам,такі як вказані далі, якщо очікується, що вони будуть повністю сплачені в повному обсязі протягом 12 місяців після закінчення річного звітного періоду, в якому працівники надавали відповідні послуги
1.1. Заробітна плата
1.2. Внески на соціальне забезпечення
1.3. Оплачені щорічні відпустки
1.4. Оплачена тимчасова непрацездатність
1.5. Участь у прибутку та преміюванні
1.6. Негрошові пільги теперішнім працівникам:
1.6.2. Надання житла;
1.6.3. Надання автомобілів;
1.6.4. Надання безкоштовних чи субсидованих товарів або послуг
2. Виплати після закінчення трудової діяльності
2.1. Пенсії (наприклад, пенсії та разові виплати при виході на пенсію);
2.2. Інші виплати після закінчення трудової діяльності:
страхування життя після закінчення трудової діяльності;
медичне обслуговування після закінчення трудової діяльності
3. Інші довгострокові виплати працівникам
3.1. Додаткові оплачувані періоди відсутності на роботі:
довгострокові відпустки за вислугу років;
оплачувані академічні відпустки
3.2. Виплати з нагоди ювілеїв чи інші виплати за вислугу років
3.3. Виплати за тривалою непрацездатністю
4. Виплати у разі звільнення
Джерело: складено автором самостійно

У МСБО 19 у переліку короткострокових виплат додатково зазначено внески на соціальне забезпечення, що сплачуються за рахунок заробітної плати працівників, виплати, пов’язані з участю працівників у прибутках підприємства, та різні винагороди у негрошовій формі (медичне страхування, надання житла, автомобілів та безкоштовних товарів або послуг).
Такий підхід зумовлений тим, що за міжнародною практикою заробітна плата обліковується за методом «нетто», тобто утримання за дебетом заробітної плати не нараховують, а проводять за дебетом спеціального відведеного для цієї мети витратного рахунка «Витрати на соціальне страхування за рахунок працівників» і кредитом рахунка зобов’язань зі страхування працівників.
Для відповідних утримань із боку власника підприємства окремо відводиться рахунок «Витрати на соціальне страхування за рахунок працедавця», аналогічний принцип відрахувань здійснюється за кожним видом страхування (соціального, пенсійного,медичного, безробіття).
Перелік виплат працівникам, перелічених у МСБО 19, свідчить, що всі вони є поточними та майбутніми доходами фізичної особи та ,або членів його сім’ї, які пов’язані з поточною та минулою працею фізичної особи на конкретному підприємстві та виплачуються безпосередньо підприємством або через третю особу.
Облік програм із визначеною виплатою є доволі складним, оскільки для визначення зобов'язань та витрат потрібно проводити актуарні оцінки та визначати можливі актуарні прибутки та збитки.
Нерозвиненість інститутів незалежних оцінювачів (актуаріїв) в Україні не надає впевненості в тому, що актуарні оцінки можуть бути джерелом надійної прогностичної інформації щодо зобов'язань та активів, пов'язаних із виплатами після закінчення трудової діяльності.
Згідно з МСБО 19, виплати працівникам - це всі форми компенсації, що їх надає суб’єкт господарювання в обмін на послуги, надані працівниками [13].
Відповідно до МСБО 19, короткострокові виплати працівникам це виплати працівникам (окрім виплат при звільненні працівників), які підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги [13].
Виплати по закінченні трудової діяльності - це виплати працівникам (окрім виплат при звільненні працівників), які підлягають сплаті після закінчення трудової діяльності.
Згідно з МСБО 19, програми виплат після закінчення трудової діяльності поділяються на два види: програми із визначеним внеском і програми із визначеною виплатою.
Програми з визначеним внеском - це програми виплат по закінченні трудової діяльності, згідно з якими суб'єкт господарювання сплачує фіксовані внески окремому суб'єктові господарювання (фонду) і не матиме юридичного чи конструктивного зобов'язання сплачувати подальші внески, якщо фонд не матиме достатньо активів для сплати всіх виплат працівникам, пов'язаних з їхніми послугами у поточному та попередніх періодах.
Програми з визначеною виплатою - це програми виплат по закінченні трудової діяльності, крім програм з визначеним внеском.
Пенсійне забезпечення здійснюється з використанням трьох джерел: державних пенсійних фондів,пенсійних систем підприємств, індивідуальних накопичень громадян у недержавних пенсійних фондах, страхових компаніях і фінансових установах.
Інші довгострокові виплати працівникам - це виплати працівникам (окрім виплат по закінченні трудової діяльності та виплат при звільненні), які не підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги[13].
Виплати при звільненні - це виплати працівникам, які підлягають сплаті в результаті:
а) рішення суб'єкта господарювання звільнити працівника до встановленої дати виходу на пенсію, або
б) рішення працівника погодитися на добровільне звільнення в обмін на такі виплати.


1.2 Генезис розвитку та класифікація виплат працівникам банку як об’єктів бухгалтерського обліку та аналізу

Реформування економіки та бухгалтерського обліку неможливо здійснити ефективно без урахування економічної сутності розрахунків та розрахункових відносин з працівниками у контексті еволюції бухгалтерського обліку розрахунків з працівниками та становлення як одного з об’єктів бухгалтерського обліку.
Важливість та доречність наукового дослідження облікового аспекту розрахунків з працівниками в історичному розвитку пов’язано з його вагомістю для всіх без виключення суб’єктів господарювання та учасників трудових відносин. Обґрунтована та правильно побудована система бухгалтерського обліку розрахунків з працівниками в майбутньому зможе забезпечити ефективну систему управління не лише трудовим колективом, а й усією установою.
Вивчення питання відносно концепції історичного розвитку бухгалтерського обліку розрахунків з працівниками банків висвітлить причини виникнення розрахунків та їх зміни, розкриє взаємозв’язок між розвитком розрахунків з працівниками банків та економікою взагалі і банківської сфери зокрема.
Вивчаючи історію виникнення та становлення бухгалтерського обліку, варто відзначити, що саме розвиток суспільства сприяв ускладненню обліку. Дана ситуація пов’язана з тим, що розвивалася торгівля, змінювалися методи ведення підприємницької діяльності, вдосконалювалася система державного регулювання економіки.
Прийнято вважати, що першою друкованою працею з бухгалтерського обліку є праця Луки Пачолі «Трактат про рахунки та записи», саме в ньому є згадка про облік розрахунків з працівникам, глава 22 праці Луки Пачолі містить інформацію про облік витрат на жалування помічникам та службовцям.
У своєму трактаті італійський математик розкриває необхідність ведення окремого рахунку для відображення витрат на оплату праці , також він навів опис та характеристику двох найважливіших правил відносно ведення розрахунків, а саме [47]:
• не можна нікого вважати боржником (дебітором) без його відома, навіть якщо це видається доцільним;
• не можна нікого вважати вірителем (кредитором) завідомих обставин без його відома.
Проте, ці правила, які, начебто, очевидні, насправді дуже суперечливі. У главі 9 своєї праці Лука Пачолі наводить способи, якими може здійснюватися купівля.
Фактично, це класифікація розрахунків за джерелами покриття заборгованості: готівка, кредит, обмін товарів на товари, частково обмін на товари та частково на гроші, або частково на гроші й частково у кредит, або частково на товар і частково у кредит, переводом на іншу фірму, частково з переведенням на іншу фірму та частково у кредит, частково переводом на іншу фірму і частково товарами.
У главі 19 «Трактату» Пачолі розглядає можливості сплати заборгованості за допомогою банківського кредиту.
Розвиток суспільства, а саме господарського життя – поділ праці та виконання праці різної складності - є причиною та передумовою виникнення обліку розрахунків з працівникам.
Як свідчать історичні першоджерела, саме в давні часи зародилися основні принципи обліку розрахунків з працівниками.
Концепція історичного розвитку розрахунків з працівниками має витоки з Давнього Єгипту. Саме там вже у ІІІ тис. до н.е. вівся облік робочої сили, що починався з оформлення працівників за місцями робіт, при цьому облік працівників вели за головами та руками.
Облік персоналу доповнював облік використання робочої сили і з цією метою застосовували поіменні списки із зазначенням в них неявок за причинами.
У період елліністичного Єгипту у військових частинах складали платіжні відомості, які передавали у фінансове відомство. Під кожним підсумком платіжної відомості фінансовий чиновник робив позначку про необхідність виплатити, потім передавав відомість в банк.
Одержувач грошей, представник військової частини, повинен був пред’явити доручення у вигляді квитанції антисимбол, що звірялась з платіжною відомістю і служила підставою для виплати грошей .
Варто відзначити, що саме слово «зарплата» (англ. salary) має латинське походження, і спочатку означало сіль.
Саме сіль була продуктом, виробництво якого суворо контролювалася державою, а отримували її ті, хто перебував на державній службі .
У Вавилоні в VШ ст. до н.е. вівся облік персоналу, робочого часу і використання робочої сили, а також витрат на утримання. Для обліку використання робочого часу і робочої сили були призначені поіменні списки із зазначенням в них неявок за причинами. Але такі своєрідні табелі не могли забезпечити повного контролю за процесом праці. Саме тому виникає новий документ, який за характером запису був аналогічний наряду.
Існували групові та індивідуальні наряди з показниками видів та сортів виробів, норм виробітку та їх виконання, відпрацьованих людино-днів, загальної маси виробленої продукції.
Саме в Вавилоні проводилось планування, нормування та контроль витрат на оплату праці. Норми утримання робочої сили складали залежно від: категорій працівників, їх кваліфікації, посад, терміну використання найманих працівників, оцінки робочої сили.
Вперше елементи документування розрахунків з працівникам відслідковуються в Персії (522 – 486 рр. до н.е.).
Виплати супроводжувались заповненням такого документу, як «вимога-наряд», що оформлявся в конторі, а далі працівник пред’являв його казначею; казначей в свою чергу вів платіжну відомість, в якій робив відмітки про видачу грошей. По цьому ж документу працівник міг отримати і продукти.
Крім того, Персія вважається засновницею розрахунків з працівниками за коштами на відрядження. Саме у цей період формується і набуває широкого вжитку відрядне посвідчення .
У часи Римської імперії систематичний запис витрат на персонал отримав широкий розвиток. Так в регіонах для розрахунку з кожним військовим відкривався окремий особовий рахунок.
Виплати працівникам нараховувались три рази на рік, і могли виплачуватись грошима або харчами, одягом, взуттям, сіном.
Вартість запропонованого майна та харчів вираховувалась з нарахованих сум платні.
Сума, що призначалась для виплати, фіксувалась наростаючим підсумком.
Протягом ХІХ-ХХ століття питання обліку розрахунків з працівниками привертало увагу багатьох вчених різних шкіл та течій бухгалтерського обліку, а саме німецької, французької, італійської, російської та української.
У ХІХ століття дослідження даного питання привертає увагу саме на розвиток того періоду французької школи.
Саме в цей період засновано два напрямки в обліку розрахунків з працівниками, зокрема:
1. Матеріальний:
Дебет «Готова продукція»
Кредит «Каса»;
2. Фінансовий
Дебет «Збитки і прибутки»
Кредит «Каса».
В німецькій бухгалтерській школі в теорії і на практиці існувало чотири варіанти нарахування виплат працівникам:
1. Дебет «Збитки та прибутки».
2. Дебет «Виробництво».
3. По дебету рахунків, до яких відноситься оплата праці (матеріали, основне виробництво, допоміжне виробництво, збут).
4. За допомогою спеціально введеного збирально-розподільного рахунку заробітної плати.
У всіх випадках кредитувався рахунок «Розрахунки з оплати праці робітників».
Якщо ж говорити про облік розрахунків з працівниками в Росії, то у кінці ХІХ ст. під час здійснення розрахунків з працівниками та службовцями конкурувало два способи: табель, прихильниками якого були А. Дікштейн, К. Білецький, Д. Хон, а також щоденний розрахунок за допомогою чеків, який пропагував І. Федерченко.
Він вбачав у цьому методі низку переваг: без табелю немає відомості, таким чином, зменшувалася кількість документації; підсилювався контроль, так як ускладнювалася можливість залучення підставних осіб, змова між табельщиком і працівником, касиру було складніше спотворити підсумки касового журналу та вилучити частину грошей; полегшувалася техніка видачі заробітної плати.
Але такий метод розрахунків не отримав підтримку з боку багатьох бухгалтерів і був заборонений законодавчо .
Вагомий внесок у розвиток обліку розрахунків за виплатами працівникам зробили і українські вчені: О.А. Петрик , О.Ф. Томчук , Т.Г. Мельник , В.М. Костюченко , Н.В. Шульга , І.М. Щирба, Н.П. Юрчук , А.О. Труфен, О.Ю. Шоляк.
Ними були написані роботи, в яких розкривалися проблемні питання оптимізації використання робочої сили, підвищення продуктивності праці, покращення умов праці та нормування праці.
На основі напрацьованої концепції історичного розвитку розрахунків з працівниками банків можна проаналізувати та побачити, як відбувався розвиток розрахунків з працівниками.
Оскільки, не зважаючи на те, що процес становлення обліку розрахунків з працівниками бере початок у далекому ІІІ тис. до н.е. і продовжує розвиватися та вдосконалюватися і в наш час.
На сучасному етапі розвитку бухгалтерської думки як в міжнародній практиці, велика увага приділяється питанням класифікації та характеристиці видів виплат працівникам.
Відповідно до МСБО 19, виплати працівникам - це всі форми компенсації, які працедавець надає працівникам в обмін на їхні послуги підприємству. При цьому працівник може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного робочого дня, постійної або періодичної зайнятості та на тимчасовій основі.
Вагомий внесок у розвиток, трактування та адаптацію положень міжнародного стандарту 19, у вітчизняній бухгалтерській практиці, зробили такі українські науковців, як: Голов С. Ф., Костюченко В. М., Губіна І.,Пархоменко В.
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою ведення єдиних організаційних засад бухгалтерського обліку та звітності установи комерційних банків здійснюють бухгалтерський облік згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України № 566 від 30.12.1998 р.
Синтетичний облік в банках здійснюється відповідно до Інструкції НБУ № 280 від 17.06.2004р. «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України», тому доречним буде навести ту класифікацію розрахунків з працівниками банку, яка наведена в даній інструкції [59].
Виходячи з основних положень даного нормативно-правового документу, розрахунки з працівниками банку віднесено до складу заборгованості, і, відповідно, вона поділяється на дебіторську та кредиторську заборгованість за розрахунками з працівниками банку.
На кожному з рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку заборгованості за розрахунками з працівниками банку, обліковується та чи інша операція, для використання якого призначено рахунок бухгалтерського обліку( табл.2).
Таблиця 2
Класифікація розрахунків з працівниками банків в розрізі рахунків бухгалтерського обліку
Розрахунки відносно виплат працівникам Розрахунки з працівниками банків за
окремими видами операцій
1. Розрахунки з оплати праці:
- основна заробітна плата (оклад);
- додаткова заробітна плата;
(премія за результатами діяльності банку)
- інші заохочувальні виплати;
Рахунки бухгалтерського обліку:
3559 3652
3653 3654 3658 1. За видами утримань з працівників банку на користь третіх осіб:
- розрахунки відносно утримання аліментів;
- розрахунки відносно утримання інших видів нарахувань на працівників;
Рахунки бухгалтерського обліку:
3552 3559
3659 3653
2. За іншими видами виплат працівникам:
- розрахунки відносно страхування працівників;
- розрахунки відносно проведення медогляду працівників;
Рахунки бухгалтерського обліку:
3552 3559
3659
3. За дебіторською заборгованістю відносно розрахунків з працівниками:
- аванси працівникам на витрати з відрядження;
- аванси працівникам на господарські витрати;
- нестачі та інші нарахування на працівників банку;
- інша дебіторська заборгованість.
Рахунки бухгалтерського обліку:
3550 3551
3650 3651
Джерело: складено автором самостійно

1.3 Інформаційне та нормативно-законодавче забезпечення, щодо виплат працівникам банку та економіко-правовий аналіз нормативної бази
Нині українське законо¬давство приділяє значну увагу питанням організації оплати праці. При цьому заробітна плата визначається як винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заро¬бітна плата була, є і ще тривалий час буде важливим якісним показником економічного господарювання.
Особливістю правового регулювання оплати праці є те, що воно здійснюється широкою системою нор¬мативно-правових актів, прийнятих органами різних рівнів, за участю трудових колективів і профспіл¬кових організацій.
Звітна документація з обліку виплат працівникам є складовою частиною загальної форми звітності підприємств, тому оплата праці – один із найважливіших показників соціаль¬ного, економічного та демографічного стану країни.
Для регулювання питань оплати праці використовують закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У ст. 43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством.
Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.
Кодекс законів про працю України затверджений Верховною Радою України 10.02.1971 p. № 322-VIII регулює трудові відносини всіх працівників,сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства у першу життєву потребу кожної працездатної людини [31].
Основоположним законодавчим актом є Конституція України, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю [32].
Постанова Кабінету Міністрів України «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності» від 27.04.1998 № 571 визначає, в яких випадках і хто з працівників отримує допомогу по тимчасовій непрацездатності у розмірі 60%, 80% та100% від середньої заробітної плати.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» 8.02.1995 № 100 застосовується у випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, переведення вагітних жінок, службових відряджень, тимчасової втрати працездатності та інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.01.2001 № 159 зі змінами та доповненням від 03.02.2012.
Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, утому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до п. п. 14.1.48 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ) [50].
Наказ Державного комітету статистики України «Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати» від 13.01.2004 № 5 містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою отримання об’єктивної статистичної інформації.
За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.
Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється:
– Міністерством праці України та його органами;
– фінансовими органами;
– Органами Державної фіскальної служби;
– професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників.
Вищий нагляд за дотриманням законодавства про оплату праці здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори .
Інформаційне забезпечення є важливим та невід’ємним атрибутом ефек¬тивного аналізу розрахунків з працівниками банків.
Інформаційну базу залеж¬но від джерел її походження варто поділяти на певні групи. Враховуючи науко¬ві напрацювання щодо цього питання, доцільним буде посилити інформаційне забезпечення, але при цьому враховувати те, що об’єктом аналізу цієї роботи служать розрахунки з працівниками банків.
Складові інформаційного забезпечення поділяються на внутрішнє та зовнішнє інформаційне забезпечення, тобто основним критерієм поділу інфор¬мації на внутрішню та зовнішню є її походження або виникнення.
Отже, до головних структурних елементів інформаційного забезпечення при проведенні аналізу розрахунків з працівниками банків слід віднести нормативно-правову інформацію.
Для більш точного та практичного використання цей блок інформаційного забезпечення варто поділити на правову та нормативно-довідкову інформацію. Оскільки, інформаційне забезпечення щодо розрахунків з працівниками є досить розгалуженим, саме тому доречним буде їх певним чином розмежувати.
До правової інформації відносяться такі нормативно-правові акти, як Конституція України, ПКУ, КЗПП, ЦК, Закони України, постанови і накази КМУ та НБУ саме у частині регулювання розрахунків з працівниками банків.
У складі нормативно-правової інформації виділяється нормативно-довідкова інформація.
Нормативно-довідкова інформація міститься у збірниках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, у прейскурантах, каталогах, проспектах. Джерелами нормативно-правової інформації є також різноманітні рекомендації щодо організації і методики фінансового аналізу діяльності банків.
Основою науково-методичної інформації є наукова економічна література стосовно аналізу банківської діяльності та методична інформація фахівців.
Фінансово-планова складова є важливою, зокрема джерела цієї інформації є одними з основних, які використовуються при здійсненні аналізу розрахунків з виплат працівникам банків.
Фінансовий план банківської установи є плановою інформацією про очікувані певні показники, а вже результати фактичної діяльності зазначаються у фінансовій звітності.
Обліково-аналітична інформація отримується в результаті ведення бухгалтерського обліку. Саме тому цей блок інформаційного забезпечення має такий склад.
Інформація бухгалтерського обліку є результатом суцільного безперервного ведення обліку операцій з обов’язковим документуванням та відображенням на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.
Статистична інформація використовується для дослідження окремих фінансово-господарських ситуацій, наслідком яких є суттєві відхилення отриманих доходів або здійснених витрат від очікуваних значень .
Джерелами локальної банківської інформації є розпорядження, постанова, наказ, методика, положення, порядок, облікова політика, посадова інструкція, штатний розпис, внутрішній план рахунків, кредитна політика.
Кожна банківська установа розробляє та затверджує всі ці локальні документи, враховуючи основні принципи діяльності.
Локальні нормативно-правові документи повинні відповідати як нормативно-правовим джерелам, так і науково-методичним, як обліково-аналітичним, так і фінансово-плановим.
Економіко-правовий аналіз нормативної бази виплат працівникам банкам має такий вигляд ( табл.3).

Таблиця 3
Економіко-правовий аналіз нормативної бази виплат працівникам

№ з/п Назва нормативного документа Економічна сутність Інформаційне забезпечення
1 2 3 4
1. Конституція України Конституція України гарантує кожному громадянину право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Нормативно-правова інформація
2. Кодекс законів про працю України Визначає трудові відносини працівників, правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до праці.
Нормативно-правова інформація

Продовження Таблиці 3
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам» Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати та її розкриття у фінансовій звітності. Нормативно-правова інформація
4. Постанова Кабі