У Люби з чоловіком Ромою була традиція. Кожного року на день Святого Валентина обирати новий ресторан, щоб дозволити собі поласувати добротним стейком. Не те щоб вони були якимись романтиками в душі. Просто лютий, це трошки депресивний місяць, малий на події, особливо після всіх новорічний свят, то ж хочется його якось прикрасити.

Цьогоріч все буде інакше. На дворі 2022 рік. Але Люба того ще не знає.

Вона як і завжди їде в переповненому метро на роботу в один з енергоофісів компанії Yasno. В громадському транспорті, в улюбленого бариста, за робочим столом в офісі тільки й розмов, що про можливе вторгнення росіїї. Люба вважає це все нісенітницями. У неї там родичі, купа друзів веде бізнес з сусідами, та й на осінь куплені білети на концерт Меладзе в Києві! Яка війна? Ми ж з ними однією мовою спілкуємось, не нападуть же вони на своїх?

Ще й вдома посварилася з Ромою. Їхня щорічна традиція, бачте, в цьому році відміняється. “А вдруг война?”. Треба економити гроші і збирати тривожний чемоданчик.

Все ще ображена на чоловіка вона заснула 23 лютого, а прокинулася вже у новому світі. Серце невпинно гупало в грудях, але хотілося вірити, що то просто якийсь феєрверк за вікном.

– Началось, собирайся! – сказав Рома.

Але збиратися куди? Чоловік хотів відвезти її до кордону, у нього друзі у Варшаві, вони допоможуть їй з житлом і документами. А сам планує повернутися і вступити в лави ЗСУ. Яке ЗСУ?! Він же ІТ-шник і тільки пейнбольну зброю тримав у руках!

– Я без тебя никуда не поеду, мой дом здесь!

Це не був час для сварки, та й Рома знав про непохитну Любину впертість. Згодилися на тому, що він відвезе її й маму на дачу під Києвом. А вони з батьком повернуться і вступлять в ТРО.

Восени замість концерту Меладзе на Любу чекав блекаутний Київ. Як єдина знайома співробітниця ДТЕК для своїх родичів, друзів та сусідів, Люба стала своєрідним променем світла. Пояснювала що відбувається, коли буде електроенергія, як підготуватися до відключень. З власної ініціативи ходила до літніх людей в своєму домі, роздавала свічки, заспокоювала. І працювала, невпинно працювала, тому що Yasno прийняло на себе черговий підступний удар росіїї по електромережі. Ніколи вона ще так не пишалася своїми співробітниками, своєю країної і своїм коханим. Після участі в деокупації Києва, чоловік повернувся на роботу, бо розумів що, поки що він корисніший там. Тож кожен допомагав на своєму фронті.

– Люба, ти вже обрала ресторан на 14 лютого?

– Цьогоріч організуємо романтичну вечерю при свічках вдома, коханий. – посміхаючись відповіла вона.