Війна

Купці, скільки їх бачив Сивоок, мало чим різнилися від діда. Були дужі, грізні на вигляд, добре озброєні, мали голоси такі гучні, що хотілося затуляти вуха. Однак вони відразу бачили, що на Родима їхні голоси не діють, тому переходили від крику до погроз, хапалися за мечі, кликали слуг, і ті пхалися до хижі а чи під очеретяне накриття. Наставляли на старого довгі списи. Кінець завжди був той самий. Родим непомітним для ока порухом сягав до стовпа, який підпирав покрівлю, і ось уже в його важкій руці коротко зблискував неймовірно широкий і довгий меч, і обрубані одним ударом списи сипалися до ніг старого, а легенькі купецькі мечі з дзенькотом падали слідом. Мечі були порозвішувані в Родима на всіх стовпах, однаково широкі, з чорними рукояттями, без піхов, він ніколи не гострив їх, але нічого гострішого Сивоок не бачив; ніколи не чищені, вони не тьмяніли, не іржавіли, в них можна було зазирати, як у тиху прозорінь води. Якось Родим забув знову повісити меч після особливо палкого зіткнення з купцями-грабіжниками, він просто приставив його до стовпа і взявся до своєї роботи, і тоді Сивоок тихцем спробував підняти зброю, вхопився обіруч за чорну рукоять, похилив тяжке залізо на себе, смикнув догори і впав, накритий безжальним тягарем (За П. Загребельним;

Война

Купцы, сколько их видел Сивоок, мало чем отличались от деда. Были сильные, грозные с виду, хорошо вооруженные, имели голоса такие громкие, что хотелось заслонять уши. Однако они сразу видели, что на Родима их голоса не действуют, поэтому переходили от крика к угрозам, хватались за мечи, звали слуг, и те толкались к хижине или под камышовое накрытие. Наставляли на старика длинные копья. Конец всегда был тот же. Родным незаметным для глаза движением поднимался к столбу, подпиравшему кровлю, и вот уже в его тяжелой руке коротко сверкал невероятно широкий и длинный меч, и обрубленные одним ударом копья сыпались к ногам старика, а легкие купеческие мечи с звоном падали следом. Мечи были развешаны у Родима на всех столбах, одинаково широкие, с черными рукоятями, без ножен, он никогда не точил их, но ничего острее Сивоок не видел; никогда не чистые, они не тускнели, не ржавели, в них можно было заглядывать, как в тихую прозрачную воду. Как-то Родим забыл снова повесить меч после особо горячего столкновения с купцами-грабителями, он просто приставил его к столбу и принялся за свою работу, и тогда Сивоок тихонько попытался поднять оружие, ухватился обеими руками за черную рукоять, наклонил тяжелое железо на себя, дернул вверх и упал, накрытый безжалостным бременем (По П. Загребельному)