Коли це було, не пам'ятаю, надворі стояла осінь у жовтому ковпаку і сміялася з нас.
Надворі два дні було тепло, але я цьому не вірила і ходила в шапці, а коли повірила, то тепло зникло і я відморозила собі вуха, а потім усю ніч чхала.
А в цей час тато мотався лісом у пошуках втрачених грибників, тиснув на сигнал до знемоги акумулятора. Розбудив пастуха з козами, які не бачили хлопця з жінкою, тому що пастух спав, а кози вміли тільки мекати. Зневірившись, тато повернувся до міста. Піднімаючись сходами, він сподівався побачити свою сім'ю в повному складі, щоб усе висловити в обличчя.