Маршрут Воловець-Міжгір'я на 3 ночі.
Моє перше соло, вага рюкзака 24 кг.
05-08.10.2022

Частина перша соло!
Чи чому 1 +1 = 1
Здається сильно тут багато незадоволених вагою мого наплічника? Типу багато зайвого...чи то досвіду мало...
Не подобається проходьте повз...а досвіду походів в мене вистачає.
Тож давайте я вам розкажу все по порядку.
Передісторія.
Якщо вже вам кортить покопатись в особистому.
Мене звати Катерина, мені 33. Туризмом займаюсь з 13 років. Приймала участь у змаганнях та ходила у пішохідні, водні походи командою. Здавала екзамен на помічника керівника дитячого - юнацького туризму. І час від часу дітей таки навчала.
Останні років 10 ходила в гори тільки з друзями, 2 +_ рази на рік. Хватку втратила геть, коли прийшов карантин. Тоді виходила лиш в радіалку.
А цього року , дали мені повноцінну відпустку на цілий тиждень. І я змогла запланувати похід.
План був такий - пройти 2 маршрути:
Вододільний хребет 3 ночі Сянки -Біласовиця, далі переїзд до Воловця і
Боржавський хребет
Воловець-Міжгір'я 3 ночі .
Як чесна людина запропонувала всім, хто міг таке витримати, з мого оточення - ніхто не відізвався))
Тож діагноз поставлено -йду сама!
Відповідно і тягну все сама!

Частина друга
1+1=1
Вододільний хребет соло.
День перший - ходовий:
Приїхала я з Києва в Сянки о 9:40 1.10.22. Накрапав дощ.
Якийсь мужчина з курорту Ужоцькі купелі, що чекав своїх гостей, вирішив мене підвести до Ужоцького перевалу, бо ж йому по дорозі.
Всі 15хв дороги він мене переконував, що не гоже самій в гори ходити, і в таку погоду погано, і в загалі там вовки бродять.
Я вже була згадала казочку " Червона шапочка", в моєму випадку була б жовта)).
Не послухала дядька, бо окрилена довгоочікуваною відпусткою. Ніщо і ніхто в той момент не зміг би мені зіпсувати момент.
Висадили мене біля КПП на перевалі, як раз там і маршрут починається.
Там ще хлопці перевірили мої документи, поржали з мене, з рюкзака. Я й правда ледь його тримала на собі в перший день. До землі так і тягнуло магнітом.
Дощ час від часу стихав.
Пішла в гору місити болото.
За 100 від КПП є джерело.
Я наповнила 2 л гідратора та флягу цілу, всі 5 л. Бо не знала в якому стані далі джерела. А це мені здалось дуже привабливим + я перестрахуйка))))
Забагато перла води, згідна.
Лізу, пихчу вверх, в лісі сиро, мої черевики потроху почали пропускати воду.
Та я лізу.
Дощ сперечався з туманом. Видимість була нормальною, обмеженою і знову нормальною.
Маршрут вверх був трохи схожий - як іти на скелі Довбуша.
Перед г.Круглою дуже крутий спуск, де я примудрилась зламати трек палицю, позичену в кума. Тільки не кажіть йому.
Та краще палицю ніж ногу.
Палиця мені ще знадобиться - тож наклала їй шину, за допомогою скотчу та 3х гілочок.
Вийшла на хребет.
Побачила, що суне дощова хмара, тож почала бігом шукати місце для ночівлі.
Стала між г.Дрогобицький камінь та г.Старостина.
16:30 хмара мене добряче накрила.
Вітер, дощ- романтика!
Намет поставила і хутко в нього залізла. Бо вже промокла, як цуцик. Речі в рюкзаку теж були сируваті.
Рейнкавер тут не сильно впорався. Я на нього образилась?
Вогнище не змогла розпалити, хоча дощ трохи стих. Будь який сухостій можна було викручувати.
За місяць дощів не лишилось жодної сухої гілочки.
Так що ні сухий спирт, ні пальник мені в тому не допомогли. Тож ці танці та потуги мене доконали. Пішла перевдяглась у сухе сире)) Приготувала собі обід - вечерю у фаєрмаплі.
Погуглила раз 20 погоду, в надії зустріти сонечко.
О 23:00 почалась злива та сильний вітер.
Як гусінь закуталась сильніше у спальник і заснула з надією на теплий ранок.


Частина 3 соло
1+1=1
Ранок 2.10.22
Прокинулась від гуркоту дощу по намету. Носа висовувати в холод не дуже то й хочеться, а треба?
Гугл вкотре показує не втішний прогноз - ? на 3 дні? не нашаманила бубном ☀️
Думки пролітали різні.
-Чекати всі три дні на місці і мокнути?
-Поступово, маленькими перебіжками пересуватись в перед і мокнути ?
Видимість була погана.
Вкотре спробувала розпалити вогнище, що б трохи просушитись і зігрітись.
- стихія наполегливо не піддалась. Вітер дуже файно задмухував мій сухий спирт, наче свічки у ДР.
Поснідавши, думала ще одну ніч побути тут, може щось зміниться.
Погуглила ще, раз 30 погоду -незмінно дощ, мені стало скучно просто валятись в сирій наметі. Тож в обід я вже зібрала всі манатки і майже на осліп, через хмару, за 2 години злетіла в найближче с.Малюки на річці Либохора. Там сонечко полоскотало мої щічки.
Їду і зустрічаю місцевих, а вони мені: " ой йой, сама у горах, йой йой, який рюкзак, ой йой"
А я питаю у кожного зустрічного, хто може довести мене до траси в сторону Воловця.
Пройшла селом кілометри 2, і вже мабуть всі знали, що я "одинока вовчиця" чи то мокра курка, їде в іншу обл.
Мені дуже щиро хотіли допомогти місцеві жіночки. Дзвонили по сусідах, в пошуках машини та своїх синів.
Одним було ліньки, інші казали - "не гоже в день Божий працювати", то ж була неділя і служба в церкві.
Один мужчинка сказав, що згідний мене довести до траси 15 км за 800грн, інший за 1000, бо ж соляра капець золота, а дорога вщент погана.
Фиркнула- йду далі, а на годиннику вже 15:00. Треба вибиратись.
Їду далі і натрапляю на пациків, що гасали на моциках і ще не встигли приговорити пляшку після церковних дзвонів. Зупиняю їх, а вони й раді стати полузати насіння, що висипається з кишень.
Договорились. Вони явно мене розвели на бабло, бо 50км від того села до Воловця за 1100грн - дорого.
Ладно, сама ляпнула, що київська, от вони руки й почухали.
Пішли в машину, а там спущене колесо, компресора не має, ще години 2 всім селом збирали того бусіка до ладу.
Фух...виїхали ...
Дощ..село...3 пацика в машині і я. Тикдик тикдик - асфальт дійсно не феншуй з гарними вибоїнами.
Дорогою зайшла на букінг і зняла файне житло у Воловці.
Ще через 2 години я вже поселилась в "будинок біля лісу" і сушила себе й речі біля каміну.. мрррр?
Тут і зависла на 3 теплі ночі в зручному ліжку. Перечікувала дощ та розвідувала підходи на Боржаву.


Частина 4 соло
1+1=1
Перечекала у Воловці 3 дні. За цей час під дощем вийшла в радіалку на г.Ріг через г.Каковець подивилась підйом, бо маршрут від "в похід Карпатами" йшов тудою.
⬆️ нормальний в суху погоду, а тоді була глина , розмиті вирви від Джипів?. Поруч є більш крута кам'яниста стежка, що теж веде на г.Ріг, але слизька та підступна.
Пішла дивитись дорогу до г.Цицька, і назва і стежка мені здались більш привабливими. Там значно важчий підйом, але здавалось, так буде швидше.
5.10.22 зранку був туман.
Тож я зібрала вже сухенькі чисті речі у наплічник, поснідала в хатинці. Ой і ? трохи став легший, на одну палку ковбаси та 400г сиру)))
Набрала з собою 2л в гідратор та 2 л у флягу.
Вийшла о 10:30, коли стало трохи видніше.
До підніжжя Цицьки злетіла швиденько. Там зустріла 3х хлопців з Києва.
Вони: "ходи з нами"
Я: "хммм- в мене соло, та можемо разом підніматись)))"
На підйомі я завжди плетусь равликом, дихалки не вистачає, а я ж навіть не курець.
Хлопці гайнули вперед з їхніми двометровими ногами та явно легшими рюкзаками.
Знайшлись ми вже на горі. Поговорили хвилин 5, у кого які плани на зупинки, перевели подих. І я пішла далі.
Вони мене наздогнали вже біля г.Плай., сказали, що їм пора паркуватись. Запрошували з собою. Та я мала сили, ще пройти.
До-речі перед Плаєм та за ним, були циганські намети.
16:00 я вже біля г.Великий Верх, бачу як суне хмара та піднімається вітер.
Тож паркуюсь під горою. На карті ця стоянка відмічена. Але її засрали, що капець. Ціла яма з пляшками та памперсами???
Та вибору не має, хоча і води малувато, з гідратора 1.5 л. випила.
Вітер збиває з ніг. По карті з протилежної сторони було джерело, та треба було скинути висоту десь 100м, мене це якось не радувало. Тим більше циганські діти бігали навколо мого намету, типу збираючи яфину.
Нічого потерплю. 2.5 л. якраз має вистачити на вечерю та снідак.
Вітер трохи збивав з ніг та морозив руки. Намагання розвести вогнище -"як вітром здуло".
Пішла вкладатись спатки, бо вже з носа текло. Вітер не вщухав. В ночі прокинулась від холоду. І подумала про тих 3х, мабуть з ними було б тепліше?
З тою думкою занурилась у спальник аж до ранку.

Частина 5 соло
1+1=1
Другий день Боржави
Не кваплячись продерла очки, показала носа з тамбуру. Трохи гуляв вітер на дворі.
Тай ладно, дощів не прогнозували можна снідати та збиратись.
Тент намету вологий, роса добренько його вкрила.
Одинокий ворон кружляв надомною уявляючи, що він голодний стерв'ятник. Кар кар кар.
Вчорашньої води вистачило лише на сніданок. Тож треба по ходу діла було десь на шляху її дістати.
Вийшла на маршрут о 9:30. Навколо нікого лиш той одинокий ворон, вітер та я. Доходжу до г.Великий Верх і його накриває хмара. Вирішила траверсом її обійти. Казковою стежиною крізь яфину обігнула гору до перехрестя з г.Стій, вона теж була у хмарі- той нема чого туди йти, подумала я і пішла далі.
Воду набрала в джерелі біля підніжжя г.Мала Гимба, там треба трохи скинути висоту. Взяла на радостях, мій стандартний набір 2л в гідратор та 5л в каністру. Бо ж не люблю я так бігати в низ та вверх по воду. Там і чай собі заварила і поніжилась на сонечку, яке нарешті вийшло із-за хмар.
Промайнула думка, чи не збігати все ж таки на г.Стій ? і тут вона знову огорнулася хмарою. Питання, як рукою зняло.
Напившись джерельної води досхочу, піднялась на г. Гимбу одну й другу. Далі г.Жид Магура, її також обійшла траверсом з правого боку, і прям на стежці є чудове джерело, гасати нікуди не треба, прям під ногами, а ще за 50м. прекрасне місце для стоянки. Рекомендую там вам зупинитись.
Ворон мене супроводжує, всю цю дорогу, кар кар кар, може й дійсно сподівався, що там трохи згину?
Тут почали з'являтися перші люди, джипи і знову люди без рюкзаків.
Далі були г.Граб, г.Широкий Верх та г.Кичера. Одразу за останньою файне місце для стоянки у жовто-червоному лісочку з джерелом - прям ідеально.
Стала там о 17:00
Розклала намет, і за 10хв. він просох від вранішньої роси.
Нарешті вдалось розпалити багаття. І сокира знадобилась і невеличка суха дровеняшка, що я взяла у Воловці.
Вечір - ідеальний. Вогонь, сухі ніжки, гарячий чай, яскрава майже повня.


Частина 6 соло
1 +1=1
Ранок, просто фантастичний у буковому лісі. Пташки так голосно співали. Мабуть дерева вирішили, замаскувати мій намет, так турботливо вкрили простирадлом з опалих листочків.
Зварила гречку, яку в Києві поглинаю щодня. Зробила бутрік з домашньою ковбаскою, чай та солодкий батончик.
Все як завжди, тільки от та каша в горло геть не полізла, прийшлось лишити її тваринкам. Ну таке... перекусила та погнала. Води взяла з собою 2л гідратор та 2л у флягу.
г.Кругла, г.Звір. Дійшла до г.Ополонок, бляха нащо на неї поперлась, якщо був траверс. Хекала довго, підйом ходь і через ліс, але капець дихалка здохла. І ще крутіший спуск, ой як мені було не солодко. Спускалась дуже повільно обережно, але все одно підсковзнулась та впала на дупцю. Фух...
На гору витратила більше години(((
Перевела подих, іду собі далі, фоткаю, насолоджуюсь жовто-багряними фарбами осінь. Сподіваюсь, що то був осатаній підйом?
Хаха, подумали гори і маршрут, вже за г.Камінна почалася ? з гойдалок.
Та ладно, вона ж має вже закінчитись.
Трохи хотілось їсти, але скидати наплічник не мала бажання.
Доповзла до полонини Кук, затарилась водою на повну, бо гідратор геть осушила.
Можна було б там зупинитись на ночівлю на полонині, та мені вона здалась прохідним двором. Занадто багато людей муляли перед очима.
Пішла далі... блін... іду, і знову гойдалки не великі, але мабуть відсутність повноцінного сніданку давалось взнаки.
Важко...
Та мушу вже йти, гойдалки стають вищими?
Повзу, а на зустріч мені в приприжку іде дівчина, з рюкзачком не більше 8кг)) Перша дівчина на шляху, мою в тому як рукою зняло. Вона розказала, де ночувала, з групою хлопців, які вирішили піти траверсом гори, на якій ми ляси точили.
Попрощались як найкращі подруги.
Іду. В голові крутилось лиш одне, що б ті гойдалки мене лишили в спокої - ага, ща.
Називається жопа, срака, жопа.
Ще кілька разів плюхалась на ?
Останні кроки до г. Менчул мені здалися адськими.
Мене можна було вижимати, а на ногах смажити яєшню так вони пекли. Та дійти до найкращого виду на ?, то було діло принципу. Тож одразу за г. Менчул, я й лишилась.
За день пройшла 15 км, а які ж то вони були? І яке ж то щастя скинути рюкзак і на мить опинитись в космічній невагомості. Ви всі знаєте це відчуття- пір'їнки.
Кайф був і тоді, коли зійшла повня, показались зорі, гарячий чай турботливо грів руки, вечеря -шлунок, а тіло яскраве вогнище.


Частина 7 соло
1+1
Завершення
Це був один із найкращих суботніх ранків у житті. Коли ти прокидаєшся від щастя, а не від сирості. Пташки співають гучним щебетом.
Від тепла можна дозволити собі солодко потягнутись і вилізти із спальника на зустріч сонечку.
А тоді тебе огортає відчуття несамовитої свободи і водночас розчарування...
Бо в цю мить ти стоїш вище хмар, а далі лише спуск і похід завершиться.
Тож я як могла відтягувала цей момент. Намагалась насолодитись ним з повна та запам'ятати кожний рудий кущик, кожне деревце, травинку й хмаринку в небі.
Зі вчора в мене лишилось вдосталь води на сніданок та спуск. До с.Міжгір'я було всього 6км.
Глянула одним оком на карту та й не спішно пішла головною дорогою, роздивляючись все навколо.
Рюкзак був на диво легким, тепер і я могла в приприжку бігати стежками, як молода ?
Йду собі і опиняюсь біля г.Погар, цьомнула її в ноги, дійшло, що я зловила гав і не там звернула.
Вертаюсь?
Ну, а далі був шикарний спуск пухнастим лісом. Від моєї посмішки можна було осяяти невелике село.
Бо я ж то стрибаю в низ, без гойдалок ?
Вже о 12:30 була в селі. Бігом ринулась на автостанцію - останній автобус на Воловець пішов о 11:00.
Блін, як так.? Я ж попередньо, дзвонила питала, мав би бути ще й о 12:30?
Що робити? Лишатись в селі на день?
Бо я мала білет назад, аж на пн (один день запасу на похід)
Чи йти назад в гори на ночівлю??
Таксі до Воловця коштувало 600грн?
Та нє, мене жаба душила ще за попередні 1100грн?
Та ну - буду ловить попутку..
Йду трасою, ловись рибка велика та мала- не йде рибалка((( Воно й зрозуміло, бомжаватого равлика, не всі хочуть собі в машину. Хіба знаєш де він валявся.
Пройшла десь 3км і нарешті мужчинка за 100грн завіз мене до міста.
А що мені тут робить?
Думаю, краще ці роздуми пускати на повний шлунок ☝️і пішла в кафе-готель.
Там дізналась, що за 30грн можна прийняти душ??
Оооооо
Тепер я чистенька та наїжена, можу поміняти собі білет і поїхати ввечері додому.
Все....