Сцена 1. Іномарка на донецьких номерах обережно під'їжджає до блокпосту де майорить український прапор. За кермом знаходиться зморена довгою дорогою молода шатенка, праворуч від неї у дитячому кріслі сидить її однорічна донечка Софія. Військовий прискіпливо оглядає документи.
– Вітаємо в столиці, Олено Володимирівно!
Вона втомлено посміхається забираючи назад водійське посвідчення.
Сцена 2. Ранок, весняний теплий день. Жвавий автомобільний рух по одному з мостів Києва. У загальному потоці автівок бачимо машину Олени. На радіо починає звучати “Ой у лузі..”. Дитина жвавішає пританцьовуючи в кріслі. Мама починає наспівувати слова пісні, з любов'ю дивлячись на свою дитину, гладить ту по волоссю. Софійка тішиться.
Сцена 3. Машина невпевнено під'їжджає до сучасного столичного житлового комплексу. Місцева сімейна пара прогулюється подвір'ям з коляскою. Автівка зупиняється біля них, опускаються вікна і жінка за кермом питає у пари:
– Не подскажете, это третий дом? (українські субтитри на екрані)
Мати сімейства привітно посміхається і відповідає:
– Все вірно, ви на місці.
Автівка паркується біля під'їзду. Олена бере малу дитину на руки і відкриває багажник. Там лежить місткий чемодан, дорожня сумка. Краєм ока ненав'язливо бачимо велику упаковку Pampers. Головна героїня настороженно розглядає україномовну пару, що виявляються її сусідами на новому місці.
Сцена 4. Наступного дня головна героїня викликає ліфт, вона з коляскою. Двері відчиняються, всередині вона бачить ту саму сусідку з якою познайомилася напередодні. Та щиро посміхається, посувається в сторону.
– Проходьте, помістимося.
– Спасибо, я поеду на следующем. (українські субтитри на екрані)
Сцена 5. Ввечері спрацьовує сирена. Помітно що це застало Олену зненацька. Вона похапцем переодягає дитину, бере її та маленький портфель на руки і виходить з квартири. Помітно хвилюючись вона по знаках на стінах будинку знаходить сучасне, гарно освітлене бомбосховище з усіма необхідними атрибутами як то стільці, wi-fi та пеленальний столик. Сусіди добре знають один одного, стоять у групах і спокійно спілкуються. Олена з недовірою оглядається, щоб знайти собі віддалений куточок. Її дитинка починає плакати, мати безрезультатно намагається її заспокоїти. Жінка розуміє що дитині треба змінити підгузок. Вона підходить до пеленального столика але в процесі розуміє що забула підгузки вдома. В кадрі з’являється простягнута з памперсом рука. Вже знайома нам сусідка, тримаючи на руках свого маленького сина і дивлячись з розумінням, ділиться підгузником. Олена посміхаючись зітхає.
– Дякую!
Сцена 6. Дві жінки разом сидять на дивані у вітальні Олени, весело сміються. Їхні діти, одягнені в Pampers, граються на килимку перед ними.
(на екрані з’являється текст який озвучує диктор)
Голос диктора: Pampers - Big Acts of Love