Політична позиція М. Грушевського.
Розглядаючи політичну біографію кожної видатної особистості в історії України, яка приймала участь у політичному житті нашої держави, роблячи певний вклад у встановлення її незалежності слід, у першу чергу, звернути детальну увагу на політичну позицію даної особистості. Що собою представляє поняття «політична позиція» та у чому вона виражається? Яким чином особливості позиції будь-якого правлячого діяча відображаються на всебічному розвитку держави? (або окремому його напрямку: правового/соціального/економічного тощо)? Аналізом перелічених питань та наданням на них відповідей займається велика кількість українських та зарубіжних дослідників історичного напрямку.
Розглядаючи термін «політична позиція», слід охарактеризувати дане явище як ставлення певного суб'єкта політичної діяльності до роботи органів державної влади, також до інших учасників політичного життя, їх особливостей внутрішньої та зовнішньої політичної діяльності. Таким чином політична позиція суб’єкта, який бере участь у політичній діяльності держави виражається у :
1) розумінні питань щодо проведення політики та діяльності влади держави;
2) наявності власної суб’єктивної оцінки певних, конкретних політичних явищ, подій, наявність окремих підходів до розв'язання проблем суспільно-політичного розвитку;
3) наявності певної стратегії участі у політичному житті;
Особливості політичної позиції кожної особистості безпосередньо виражаються у її прагненні реалізувати власні інтереси за допомогою спеціальних розроблених політичних прийомів, тактик, які на їх погляд є найефективнішими.
Політична позиція оцінюється фахівцями за різними критеріями, основними з яких виступають:
1) Ідеологічний – прихильність особистості до тієї чи іншої ідеології (комуністичної, соціал-демократичної, ліберальної, консервативної тощо);
2) Модернізаційний – виражається у певному ставленні суб’єкта до соціального прогресу, його рівень консервативності та сприйняття політичної модернізації (революційний, контрреволюційний, застійний);
3) Критерій характеру вимог суб’єкта і, відповідно, його дій (центристський, екстремістський, максималістський тощо) [7]
Дана доповідь присвячена розгляду політичної позиції відомого українського представника політичної, громадської, науково-просвітницької діяльності Михайла Сергійовича Грушевського – голови Центральної ради Української Народної Республіки (1917-1918 роки), одного з представників Українського національного руху, голова Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1897—1913). Так, розглядаючи політичну позицію М.Грушевського, слід зазначити, що дана видатна особистість представлена в історії України не тільки як впливовий історичний діяч, політичний лідер, керівник Центральної Ради Української Народної Республіки, а й творець самостійної державно-правової теорії. Велика кількість праць автора присвячена саме громадсько-політичній тематиці, охопивши майже усі сторони української політики, суспільного життя й культурного розвитку.
Вагома наукова цінність політичних спрямувань науковця та громадсько-політичного діяча полягає у тому, що розробки видатного діяча були не лише результатом його багаторічної дослідницької роботи у історичному напрямку, а й результатом його діяльності саме в якості політика, який зумів здійснити значний вплив на суспільне, громадське та політичне життя Української держави. Основні позиції політико-правових поглядів М. Грушевського виходять із його сформованих поглядів на історію суспільного розвитку осмислення людського буття з точки зору філософії. Захоплення різнобічними гуманітарними науками, такими як література (українська та зарубіжна), мистецтво, історія, дозволило вченому сформувати своє концептуальне бачення проблеми формування української державності та, відповідно, сформувати своє бачення ряду найважливіших конституційних принципів майбутньої Української держави.
Так, детально розглядаючи особливості політичного світогляду даної особистості, слід підкреслити, що на формування світогляду Грушевського вплинули ідеї такого західного політичного напрямку, як класичний європейський лібералізм, у зв’язку з чим ідея пріоритету законодавчого запровадження основоположних прав і свобод людини і громадянина, проблема їх забезпечення завжди були для науковця невід’ємними, відповідно дана ідея поступово втілювалась у концепцію незалежної держави. На початку ХХ століття, після лютневих революційних подій 1917 року, М. Грушевський бачив Україну як національно-територіальну автономію у складі демократичної Російської республіки. Політичний діяч акцентував увагу на зростанні автономії України, наголошуючи, що населення України наділено невід’ємним правом вирішення політичних, економічних, правових питань. Безперечно, видатний історик, демократ та ідеолог мав чітке переконання, що «у вільній російській республіці не може бути невільних людей», відповідно, Україна і Росія повинні вийти на новий рівень свого політичного та правового розвитку шляхом повної відмови від попередніх порядків і наданням України права самостійного розпорядження долею своєї держави, відстоюючи демократію і забезпечуючи рівність всіх людей. [1, C. 5-14]
Власне бачення шляху України в контексті загальноєвропейської історії науковець виклав у своїй праці під назвою «Звичайна схема «руської» історії і справа раціонального укладу історії східного слов'янства». У висунутій Грушевським гіпотезі розвитку української державностізазначається, що спадкоємницею Київської Русі у XIII ст. виступає Галицько-Волинська, а в ХІУ-ХУ ст. - Литовсько-Польська держави. Формування Московської держави відбувалось її власний шляхом. Хоч «київський уряд пересадив на великоруські землі форми державно-політичної будови, право, культуру, вироблені історичним життям Києва, проте на цій основі ще не можна вмістити Київську державу в історію великоруської народності» [6]
Основоположними завданнями, які ставились перед державою, на думку М. Грушевського, були: розвиток демократизму, приділення особливої увагу інституту прав і свобод людини і громадянина, охорона державного порядку, регулювання економічних і політичних прав громадян, підвищення рівня економічного добробуту шляхом забезпечення усіх верств населення робочими місцями. Висвітлюючи провідні елементи у напрямку розвитку повноцінної правової, політично та економічно незалежної держави, на думку історика слід виділити такі першочергові:
1) Особливості державного устрою: так, на думку дослідника, державний устрій повинен базуватись на обов’язковій наявності елементів самоврядування.
2) Форма політичного режиму: скасування теократії шляхом сепарації церковного духовенства від державного управління.
3) Освітня реформа: підпорядкування закладів шкільної освіти органам місцевого самоврядування і частково виборним національним органам.
Згідно з позицією дослідника щодо розвитку української незалежної державності, Україна не повинна брати за зразок шляхи досягнення автономії і демократії розвинених європейських держав, також не повинна погоджуватись щодо свого статусу з Російським урядом. Країни повинна самостійно обрати свій унікальний шлях державотворення. [4]





Висновок
На основі викладеного матеріалу, слід зробити висновок, що політична позиція являє собою досить широку сукупність поглядів того чи іншого суб’єкта на політичний лад держави, яка включає в себе не тільки погляд певної видатної фігури на державне управління країною та його розвиток, а й на економічне, культурне, освітнє та інше вдосконалення країни. Чітко сформована політична позиція – не тільки розуміння внутрішньо та зовнішньо політичного розвитку країни (чи окремого регіону), це детальне вивчення історичного шляху держави, її національно-культурних особливостей, так як тільки на основі ретельного дослідження минулого суспільства, можна спрогнозувати його майбутнє.
Михайло Сергійович Грушевський – яскравий приклад поєднання діяча науково-просвітницького напрямку та видатної політичної фігури. Адже, завдяки дослідженню шляху встановлення української державності протягом декількох століть, автор висуває концепцію її подальшого розвитку, спираючись як на вагомі події минулих історичних періодів, так і на її положення на поточний момент часу.










Список використаної літератури:
1) Гай–Нижник П. П. Лібералізм як філософська, політична та економічна теорія: нарис історії становлення та розвитку // Гілея. – 2014. – Вип.88 (№9). – С.5–14;
2) Грушевський М. На порозі нової України. Гадки і мрії / М. Грушевський. – К., 1991.;
3) Єфремов С. На сторожі національної гідності. До характеристики публіцистичної діяльності М.С. Грушевського // Український історик. 1995. Ч. 1–4. С. 172;
4) Жуковський А. Політична і публіцистична діяльність М.С. Грушевського на еміграції 1919-1924 рр. / А. Жуковський // Український історичний журнал. – 2002. – № 1.;
5) Цибенко І. Діяльність М. Грушевського: пошук бібліографічних джерел / І. Цибенко // Бібліотечна планета. – 2002. – № 4. – С. 34-35;
6) Звичайна схема "русскої" історії й справа раціонального укладу історії східного слов'янства / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2002. – Т. 1.;
7) Політологічний словник : Навч. посіб. для схуд. вищ. навч. закл. / За ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. — К. : МАУП, 2005. — 792
8) Суспільно-політична діяльність Михайла Грушевського в еміграції (1919–1924 рр.) / В. Хоменко // Емінак: науковий щоквартальник. – Київ ; Миколаїв, 2017. – № 2 (18). – Т. 1. – C. 45–49