Марлен Дітріх колись говорила :"Так просто бути добрим. Потрібно тільки уявити себе на місці іншої людини, перш ніж почати її судити". У цьому світі жорстокості і зла, ми не обираємо свою долю, але змінити її можемо. Коли ти стоїш на обох ногах, допоможи тим, хто стоїть на колінах.
Праця і терпіння - шліфують нас, а добро робить нас людьми. Воно має безліч обліків, одним із них є волонтерство. Війна змінила кожного, переорієнтувала наші горизонти, зробила наші серця щирішими.
Українські волонтери - це ангели на Землі, вони серед нас. Так, у них немає крил, проте у них є душа. Скільки хоробрості та витримки повинно вміщати в себе маленьке серце, щоб без страху за власне життя рятувати інше? Під обстрілами вивозити дітей, їхніх батьків, дідусів та бабусь, а ще не забувати і про домашніх улюбленців, недоїдати самому, віддавати останні сили на порятунок іншим - ось справжній український волонтер.
Земні ангели, що вміють вислухати, розділити горе, разом поплакати, а потім знову дати надію і відбудувати зруйнований дім. Вони допомагають забути горе окупації і згадати рідний гімн, що піднімає з попелу старі надії на життя. Волонтерство - це служіння нації та майбутньому.
Кожен тримає свою лінію фронту. Усі ми боремося, боремося до останнього. Доти житиме Україна, доки житиме народ, його сила, міць та єдність.
І тільки тоді перемога стає ближчою, коли ми рухаємо її вперед.