Тема: Належність реагування на ознаки кримінального правопорушення (ст. 366 КК України)
Зміст:
Виклад обставин кримінальної справи та пов’язаного провадження.
Опис процесуальних порушень: приховування постанов, невиконання ухвал суду, бездіяльність посадових осіб.
Аргументація щодо необхідності службового розслідування та оцінки допустимості доказів.
Посилання на конкретні процесуальні документи та судові рішення.
Результат: Структурований юридичний текст, що демонструє вміння:
аналізувати матеріали справи;
систематизувати факти та порушення;
формулювати вимоги до органів прокуратури у відповідності до норм права.

Заява щодо належності реагування Офісу Генерального прокурора України на ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України

"У межах реалізації права на належне інформування, процесуальну прозорість та правову визначеність викладено обставини, що потребують оцінки дій службових осіб, причетних до досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи № 00-000/00 від 00.00.0000 (судова справа № 00-000/00), за результатами якої мене було засуджено до довічного позбавлення волі.
Клопотання про проведення слідчих (процесуальних) дій у межах кримінального провадження № 00000000000000000 від 00.00.0000 року з метою встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, подано слідчому Другого слідчого відділу Територіального управління ДБР у м. Львові.
Станом на дату подання (від 00.00.0000 року) очікується рішення ДСВ ДБР щодо його розгляду.
Кримінальне провадження № 00000000000000000 безпосередньо стосується обставин вищевказаної справи, яке було відкрито з метою перевірки фактів фальсифікації доказів, порушення права на захист та інших процесуальних порушень, що стали підставою для притягнення до кримінальної відповідальності та винесення вироку.
Протягом 0000-0000 років у межах цього провадження винесено та скасовано низку процесуальних рішень, включно з постановою від 00.00.0000 року, яка не була вручена, що свідчить про її приховування з метою позбавлення доступу до інформації, яка могла бути оскаржена. Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 00.00.0000 року, за результатами розгляду скарги, зазначену постанову скасовано. Це підтверджує триваючий характер порушень та відсутність належного реагування з боку органів слідства і прокуратури.
У період 0000-0000 років у межах зазначеного провадження зафіксовано бездіяльність таких посадових осіб: (П.І.Б) заступник начальника слідчого відділу прокуратури Львівської області; (П.І.Б) заступник начальника того ж відділу; (П.І.Б), слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР, розташованог у м.Львові
Вказані посадові особи не забезпечили належного реагування на виявлені порушення, не здійснили об’єктивної перевірки матеріалів, отриманих у межах внутрішньої службової перевірки, яка була проведена замість повноцінного службового розслідування стосовно оперуповноважених ВКР Шевченківського РВ ЛМУ МВС України у Львівській області — по факту укриття правопорушення.
Зазначена перевірка була здійснена без процесуального статусу, без допиту обвинуваченого, без аналізу дій слідчого, зокрема по факту приховання, які підлягали перевірці відповідно до окремої ухвали суду. При цьому суд не визначив, які саме дії мають бути здійснені щодо слідчого (П.І.Б) дії якого були виявлені судом за фактом приховання незаконних дій оперуповноважених. Така невизначеність створила формальну прогалину, що дозволила уникнути службового реагування та сприяла винесенню вироку на основі неперевірених обставин.
У вказаній Окремій ухвалі Львівського обласного суду, винесеній одночасно з вироком 00.00.0000 року, прямо зазначено, що слідчий Шевченківської прокуратури м. Львова (П.І.Б), будучи повідомленим про незаконні дії оперуповноважених (П.І.Б). і (П.І.Б) приховане затримання Квінтюка та вилучення у нього чужого (викраденого) майна без фіксації — не вжив жодних заходів реагування.
Натомість він надав доступ сторонній особі (П.І.П) до речових доказів та подав на ім’я начальника Шевченківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області надумане дисциплінарне подання, у якому змістив фокус з порушень у справі потерпілого на «недоліки в роботі дільничих інспекторів».
Зазначені дії були прямо виявлені судом, однак не стали предметом службового розслідування, що суперечило вимогам належного реагування на встановлені порушення. Заміна службового розслідування внутрішньою службовою перевіркою без процесуального статусу була неправомірною та свідчить про формальне прикриття дій слідчого, які мали ознаки службового правопорушення.
Всі викладені обставини базуються виключно на документально підтверджених фактах, зокрема: наявність окремої ухвали суду, яка вимагала службового реагування; факт невручення постанови слідчого від 00.00.0000 року, що був визнаний порушенням судом; скасування всіх попередніх постанов у межах кримінального провадження № 00000000000000000, що свідчить про їхню юридичну неспроможність; встановлення судом ознак приховування з боку слідчого (П.І.П)., дії якого не були належним чином перевірені; фіксована бездіяльність посадових осіб прокуратури та ДБР у період 00.00.0000 -00.00.0000 років, що підтверджується процесуальними документами.
Таким чином, викладені обставини становлять не суб’єктивну оцінку, а об’єктивно зафіксовану систему порушень, що має ознаки впливу, корупційного прикриття та конфлікту інтересів.
Підлягає офіційному реагуванню позиція Офісу Генерального прокурора України щодо таких питань: наявність підстав для проведення службового розслідування щодо дій слідчого (П.І.Б), який проводив розслідування у 2000 році, а нині обіймає керівну посаду в Офісі Генерального прокурора України. За таких обставин, ефективне та неупереджене розслідування кримінального провадження № 00000000000000000 від 00.00.0000 року на рівні територіального управління ДБР є об’єктивно малоймовірним і надалі залишатиметься суб’єктивним та бездіяльним — на користь посадової особи, дії якої підлягають перевірці; наявність підстав для проведення службового розслідування щодо дій (П.І.Б), (П.І.Б) та (П.І.Б), постанови яких були скасовані судами, що свідчить про юридичну неспроможність їхніх процесуальних рішень та системну бездіяльність; оцінка допустимості доказів, які стали підставою для винесення вироку; причини невиконання окремої ухвали суду щодо реагування на виявлені порушення закону; визначення відповідності вироку 2001 року, зокрема ухвали касаційної інстанції Верховного суду України від 00.00.0000 року принципам об’єктивності, безпосередності, допустимості та права на захист.

На підставі викладеного, керуючись ст. 36 КПК України ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», -

Прошу:

Надати офіційну, змістовну відповідь прийнятого рішення щодо викладених обставин — з урахуванням триваючого характеру порушень, статусу фігурантів справи та необхідності забезпечення неупередженого розслідування.
У разі відсутності належної реакції передбачено звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до Європейського суду з прав людини — для фіксації системного порушення права на справедливий судовий розгляд."


«00.00.0000 рік» «П.І.Б.»

Текст демонструє вміння аналізувати матеріали кримінальної справи, систематизувати факти та процесуальні порушення, формулювати вимоги до органів прокуратури у відповідності до норм права.

Що показує цей приклад:
- робота з процесуальними документами;
- виклад складних обставин у чіткій структурі;
-аргументована правова позиція з посиланням на законодавство;
- здатність оформлювати тексти у форматі офіційних заяв.